Риківка
Риківка (Калинівка, Риковка) — колишнє селище, підпорядковувалося Донецькій міській раді.
| селище Риківка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Донецька область |
| Район/міськрада | Донецька міська рада |
| Рада | Калінінський район |
| Основні дані | |
| Засноване | 1880 |
| Населення | 0 |
| Існувало до | після 1933 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°59′42″ пн. ш. 37°50′27″ сх. д. |
| Карта | |
  Риківка | |
 Риківка | |
Загальні відомості
1880 року козачий офіцер П. П. Риковський отримав у володіння вугільні копальні — на землях Війська Донського. До 1895 року у володіннях Рикова знаходилися 3 рудники — Григорівський (район сучасної шахти ім. Калініна, шахта № 12), Макар'євський (лівобережна частина проспекту Полеглих Комунарів, шахти № 3, № 4/4-біс), Кальміуський (Ларинський) — біля злиття балки Скоморошина та річки Кальміус.
На початку січня 1891-го стався вибух на шахті № 14, загинуло 55 гірників.
1892-го збудовано лікарню на 40 ліжок. 1894 року створено Бельгійське анонімне товариство Риковських рудників, проіснувало до смерті Риковського, 1895-го на рудниках працювало 232 людей. 1904 року рудники переходять у власність Катеринівського гірничопромислового товариства. 1906-го в Риковці створюється церковний приход, закладається Свято-Миколаївська церква.
18 червня 1908 року на Макар'євському руднику — шахта № 4/4-біс — сталася найбільша шахтна аварія в історії Російської імперії, від вибуху метану і вугільного пилу загинули 271 шахтар.
1913-го на рудниках працювало 3200 людей, вони проживали у 434 житлових будовах. 1914 року відкрита нова шахта № 7-8, 1915-го шахта № 5-6.
Після початку Першої світової війни велику частину козацтва призвано до армії, нестачу робочих рук поповнювали китайцями, звідки в Риківці з'явився топонім «Шанхай», після Лютневої революції вони повертаються додому.
22 квітня 1918-го околиці Юзівки займають німецько-українські війська, вибивши червоноармійців. 20 листопада німецькі та українські сили відходять із цього району, спалахує повстання, придушене козаками Краснова. 3 січня 1919-го ці місця займаються червоною владою.
1926 року внаслідок адміністративної реформи Макар'євські рудники із селищем з населенням 3850 чоловік відходять до міста Сталіно, селище пойменували Калинівка; Григорівський рудник перейшов у відання Макіївки.
1930-го на північній окраїні Риківки збудовано нову лікарню ім. Ворошилова, 1931-го трамвайна лінія сполучає селище із містом Сталіно.
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Риківській рудраді — 1120 осіб[1].
Назва поселення «Калинівка, Калінінка» виникає 1937-го після розстрілу Рикова та утворення Калінінського міського району.
1939 року Макар'євські копі затопили ґрунтові води, що прорвалися, число жертв засекретили, видобуток відновлювати не стали.
21 жовтня 1941-го радянські війська 383-ї дивізії покидають місто Сталіно. 1941 року у стовбур закритої — після аварії 1920-го шахти № 4/4-біс — нацистські окупанти скидали тіла страчених жителів Донецька, це відбувалося в жовтня 1941-го — вересні 1943-го років. В братській могилі знаходяться останки від 75 до 102 тисяч людей.
7 вересня 1943-го нацисти вибиті із Риківки 301-ю стрілецькою дивізією.
Станом на 2010-ті роки — місцевість в Калінінському районі Донецька.