Роберто Динаміт

Карлос Роберто де Олівейра народився 13 квітня 1954 року в місті Дукі-ді-Кашіас. Вихованець футбольної школи клубу «Васко да Гама». Він став одним із найвідоміших гравців у історії клубу, а також найкращим бомбардиром за всю його історію. У кольорах клубу нападник відзначився 698 забитими м'ячами, а всього за футбольну кар'єру нападник відзначився 864 забитими м'ячами. За футбольну кар'єру Роберто Динаміт усього відіграв 1022 матчі, з яких 768 були офіційними, та 254 товариськими.

Прізвисько «Динаміт» футболіст отримав від спортивного журналіста Апарісіо Піреса, який працював у місцевій спортивній газеті «Jornal dos Sports», після рідкісного за красою забитого м'яча в дебютному для себе матчі в головній команді «Васку» 25 листопада 1971 року проти «Інтернасьйонала» на «Маракані». Журналіст написав у газеті наступний коментар: «Динаміт-бой вибухнув на Маракані» (порт. Dynamite-Boy detonates at Maracanã).[4]

Протягом 1979—1980 років Роберто Динаміт грав у іспанській «Барселоні», проте за клуб зіграв лише 8 матчів, та повернувся до «Васко да Гама».

Згодом з 1989 по 1990 рік грав у складі команди «Португеза Деспортос», яка виступала в Лізі Пауліста, у складі якої відзначився 11 забитими м'ячами[4], пізніше повернувся до «Васко да Гама», та нетривалий час виступав також за «Кампу Гранді».

Останній м'яч у своїй кар'єрі Роберто Динаміт забив 26 жовтня 1992 року в Лізі Каріока в складі «Васко да Гама» у матчі проти клубу «Гойтаказ» на стадіоні «Сан-Жануаріо».[5] Останній свій матч нападник зіграв 24 березня 1993 року, в якому іспанський «Депортіво» переміг на «Маракані» «Васко да Гама» з рахунком 2-0, у складі бразильського клубу поруч із Роберто Динамітом зіграв також і Зіку.[5]

У 1972 році головний тренер олімпійської збірної Бразилії Маріо Загалло запросив Роберто Динаміта до складу своєї команди, яка готувалась до Олімпіади, що проходила у Західній Німеччині.[6] у складі олімпійської збірної нападник зіграв 5 матчів. у яких відзначився 1 забитим м'ячем.

1975 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 38 матчів, забивши 20 голів. З урахуванням матчів проти клубних та інших команд, футболіст зіграв у бразильській збірній 47 матчів, відзначившись 26 забитими м'ячами.[7]

Уперше офіційний матч у складі збірної Роберто Динаміт зіграв на Кубку Америки 1975 року проти збірної Перу, в якому бразильська збірна поступилася з рахунком 1-3[7], на якому разом із командою здобув бронзові нагороди. На чемпіонаті світу 1978 року в Аргентині, незважаючи на те, що він не був постійним гравцем основи, Роберто Динаміт зумів відзначитись трьома забитими м'ячами.[8][4] Хоча збірна Бразилії стала єдиною командою на тогорічному чемпіонаті світу, яка не програла жодного матчу, внаслідок формули розіграшу турніру вона посіла лише третє місце, поступившись у другому груповому турнірі майбутнім переможцям — аргентинцям — лише по різниці забитих і пропущених м'ячів, та обігравши у матчі за третє місце італійців 2:1. Головний тренер збірної Кутіньйо оголосив бразильців «моральними чемпіонами світу»[9], хоча для футболістів це було й невеликою втіхою. Далі Роберто Динаміт у складі збірної грав також на Кубки Америки 1979 року, на якому бразильці здобули бронзові нагороди, чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, де також був переважно гравцем резерву, й отримав місце в команді лише після ушкодження Кареки[4], а також на Кубку Америки 1983 року, де разом з командою здобув «срібло», та став кращим бомбардиром турніру.

Після завершення футбольної кар'єри Роберто Динаміт став політиком. У 1992 році він вступив до Партії бразильської соціальної демократії, та як її кандидат, обраний депутатом законодавчих зборів штату Ріо-де-Жанейро, отримавши 34893 голосів виборців.[4] Пізніше колишній футболіст перейшов до лав іншої партії — Партії бразильського демократичного руху, та як її кандидат переобирався членом законодавчих зборів штату ще у 1994 році 68516 голосами виборців, у 1998 році 44993 голосами[4], у 2002 році 53172 голосами виборців[10], та у 2006 році 49097 голосами виборців.[11] У 2003 та 2006 році він висував свою кандидатуру на посаду президента клубу «Васко да Гама», обраний президентом клубу 21 червня 2008 року[3], перебував на цій посаді до 2014 року.

• Чемпіон Бразилії: (1):

«Васко да Гама»: 1974

• Переможець Ліги Каріока (5):

«Васко да Гама»: 1977, 1982, 1987, 1988, 1992

• 3 місце на чемпіонаті світу: (1):

1978

• Найкращий бомбардир чемпіонату Бразилії: 1974, 1984
• Bola de Prata (у символічній збірній): 1979, 1981, 1984
• Кращий бомбардир Копа Америка: 1983

Статистика клубних виступів:

Сезон	Команда	Чемпіонат			Каріока		Інші турніри
		Ліга	Ігри	Голи	Ігри	Голи		Ігри	Голи
1971	«Васко да Гама»	Д-1	7	1		0
1972		Д-1	11	4		2
1973		Д-1	32	13		5
1974		Д-1	26	15		17
1975		Д-1	19	15		26	КЛ		2
1976		Д-1	19	12		15
1977		Д-1	16	7		25
1978		Д-1	17	14		19
1979		Д-1	14	10		32
1979/80	«Барселона»	Д-1	8	2	—	—	СК	2	1
1980	«Васко да Гама»	Д-1	6	8		14	КГ		2
1981		Д-1	9	15		31
1982		Д-1	16	12		15
1983		Д-1	21	9		7
1984		Д-1	21	16		9
1985		Д-1	22	15		12	КЛ		1
1986		Д-1	15	6		19
1987		Д-1	14	6		15
1988		Д-1	10	3		1
1989		Д-1	—	—		9
	«Португеза»		16	9	—	—
1990	«Васко да Гама»	Д-1	4	0		3	КЛ		1
1991	«Кампу Гранді»	Д-1	14	0		0
1992	«Васко да Гама»	Д-1	2	0		8	КР		2
							КБ		1
Усього за кар'єру			339	192	?	284		?	10

• Статистика виступів у змаганнях під егідою ФІФА. (англ.)
• Роберто Динаміт на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль футболіста на сайті футбол-футбол.рф (рос.)