Родзянко Олександр Павлович
Олександр Павлович Родзянко (18 серпня 1879 — 6 травня 1970, Нью-Йорк, США) — представник української шляхти в Російській імперії, кадровий військовий, спортсмен — учасник Олімпійських ігор 1912 року, генерал-лейтенант і командир корпусу Білої армії під час Громадянської війни.
 | |
| Громадянство | Російська імперія і СРСР |
|---|---|
| Лояльність | Російська імперія |
| Дата народження | 18 серпня 1879 або 13 серпня 1879[1] |
| Місце народження | Російська імперія |
| Дата смерті | 6 травня 1970 (90 років) |
| Місце смерті | Нью-Йорк |
| Місце поховання | Novo-Diveevo Russian Orthodox Cemeteryd |
| Батько | Павло Родзянкоd |
| Мати | Марія Голіцинаd |
| У шлюбі з | Ірина Лазарєваd |
| Рід | Родзянки |
| Рід діяльності | офіцер, наїзник |
| Заклад освіти | Пажеський корпус |
| Вид спорту | кінний спорт |
| Участь у | Літні Олімпійські ігри 1912 |
| Військове звання | полковник |
| Участь у військовому конфлікті | Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і Війна за незалежність Естонії |
| Збройні сили | Російська імператорська армія |
| Отримані нагороди |
   |
Біографія
Олександр Родзянко походив із старовинної української аристократичної родини. Його батько Павло Родзянко був великим землевласником, племінником Михайла Родзянка.
Навчався в Пажеському корпусі та Офіцерській кавалеріській школі в Петербурзі.
У 1908 вступив до елітної кавалерійської школи в Сомюре (Франція).
Одночасно з військовою службою багато часу приділяв кінного спорту.
У 1902 брав участь у міжнародних кінних змаганнях в Турині, де був нагороджений Кавалерським хрестом італійського ордена Корони. Командою російських кавалерійських офіцерів (Павло та Олександр Родзянко, М. Плєшков, Д. Іваненко і Д. Ексі) завоювала тричі «Золотий кубок короля Едуарда» у змаганнях з подолання перешкод (Лондон, 1912, 1913, 1914 року). Після того, як кубок був виграний в третій раз, він був перевезений назавжди з Англії до Росії.
1912 в складі збірної Російської імперії виступав на Олімпійських іграх в Стокгольмі.
На початку Першої світової війни вирушив на фронт, недовго служив у 2-му Кубанському, 1-м Лінійному козачому полку, тимчасово командував 16-м Донським козачим полком генерала Грекова. З 25 листопада 1914 служив у 8-й армії.
Після початку революції 1917 року, він супроводжував Князя Лівена в посольстві щодо допомоги Великої Британії контрреволюційному руху в Латвії.
У 1919 році Микола Юденич призначив Родзянко своїм помічником. 23 листопада 1919 він був відправлений Юденичем до Англії для отримання фінансової підтримки. Після невдачи місії, він вирішив не повертатися до Естонії, а оселилися в Німеччині, а пізніше емігрував до США. Був президентом асоціації кавалергардів та головою відділу Союза пажів, писав мемуари. 6 травня 1970 помер в Нью-Йорку у віці 92 років.
Нагороди
- Орден Святого Володимира, 4-го класу з мечами (1913)
- Орден Св. Анни, 3-го класу (1913)
- Орден Святого Станіслава, 3-го класу (1913)
- Орден Св. Анни, 4-го класу (1915)
Понад 7 медалей.