Розгін комп'ютерів

Скріншот з програми RivaTuner, що демонструє розгін відеокарти

Більшість сучасних відеоадаптерів володіють можливістю модифікації власної BIOS. Модифікований BIOS відеоадаптера може містити підвищені частоти відеопроцесора і-пам'яті, а також змінені таймінги.

Програми, використовувані для модифікації BIOS відеоадаптерів:

• NiBiTor — модифікація BIOS відеокарт NVIDIA
• RaBiT — модифікація BIOS відеокарт ATI
• MDCyber — модифікація BIOS відеокарт ATI+NVIDIA+ALL

Програми, використовувані для відновлення BIOS відеоадаптерів:

• NVFlash — оновлення BIOS відеокарт NVIDIA
• ATI FlashROM — оновлення BIOS відеокарт ATI
• RAMBios — тестування сумісності BIOS з відеоадаптером

У промисловому виробництві собівартість виробленого товару обернено пропорційна обсягу виробництва товару. Це також стосується виробництва процесорів. Набагато дешевше виявилося робити процесори з апаратним наявністю, наприклад, чотирьох ядер, але у частини процесорів відключати одне ядро ​​і продавати як дешевші моделі. Коли інформація про це дійшла до виробників материнських плат, вони розробили технологію «розблокування ядра», яка дозволяє це саме заблоковане ядро ​​задіяти. В деяких випадках розблоковані ядра ​​можуть працювати нестабільно. Ця функція є на багатьох сучасних материнських платах.^{[джерело?]}

Існує безліч програм, що здійснюють розгін процесора і оперативної пам'яті з-під операційної системи. Таку можливість підтримують не всі материнські плати. Для розгону процесора і оперативної пам'яті під ОС Windows застосовуються такі утиліти:

• SetFSB
• ClockGen

Для моніторингу розігнаної системи найчастіше використовують:

• CPU-Z  — базові відомості про компоненти комп'ютера
• Native Specialist — повна інформація про процесори AMD64
• NextSensor — моніторинг температур і напруг

Більшість сучасних відеоадаптерів підтримують зміну тактових частот графічного процесора (відеопроцесора) з операційної системи. В останніх версіях драйверів відеоадаптерів компаній ATI та NVIDIA є можливість розганяти відеокарти, не вдаючись до допомоги сторонніх утиліт. Для розгону популярних моделей відеоадаптерів з під ОС Windows використовуються утиліти:

• RivaTuner — розгін і тестування стабільності відеокарт NVIDIA
• ATI Tool — розгін і тестування стабільності відеокарт ATI, протестувати стабільність можна і відеокарти NVIDIA
• ATI Tray Tools — розгін і тестування стабільності відеокарт ATI
• Furmark — він же «бублик» — тестування стабільності. Завантажує систему по максимуму, не рекомендується використовувати навіть в штатних режимах зі слабкими блоками живлення.^{[джерело?]}

З сторонніх утиліт для розгону та налаштування відеопідсистеми можна виділити популярну програму Powerstrip, що підтримуює безліч^[які?] відеокарт різних виробників.

Безпосередній розгін динамічної пам'яті зводиться або до підвищення номінальної тактовою частоти оперування мікросхем модулів пам'яті (MEMCLK), або до зміни затримок основних керуючих сигналів — синхроімпульсів, інакше — таймінгів, таких як tCAS#, tRAS#, tRCD# та інших. Для досягнення більш високих частот оперування пам'яті з урахуванням стабільної роботи, як правило, підвищують номінальна робоча напруга на модулях пам'яті (VDDIO). Зміна значень частоти MEMCLK і синхроімпульсів можливо в BIOS Setup материнської плати або з-під ОС Windows з використанням відповідних програм, наприклад, Native Specialist, AMD OverDrive (для процесорів архітектури AMD64) MemSet (Intel). Для зміни таймінгів і тактової частоти оперування двох контролерів DRAM незалежно від режиму їх функціонування (Ganged або Unganged) сучасних процесорів AMD Family 10h, AMD Family 11h, AMD Ontario і AMD Llano можна скористатися оснащенням DCT Tuner утиліти Thaiphoon Burner.

Для постійної фіксації змінених значень частотно-часових параметрів модулів пам'яті необхідно вдатися перепрограмуванню вмісту їх мікросхеми перепрограмованої постійної пам'яті SPD (Serial Presence Detect). Для цих цілей використовується або апаратний, або програмний спосіб. Останній найбільш простий і не вимагає яких-небудь додаткових пристосувань і пристроїв програмування. Перезапис і редагування даних SPD мікросхеми перепрограмованої постійної пам'яті, а також інтеграція профілів автоналаштування NVIDIA EPP 1.0, NVIDIA EPP 2.0 і Intel XMP 1.3 в SPD модулів пам'яті архітектури SDRAM, DDR SDRAM, DDR2 SDRAM, DDR2 FBDIMM і DDR3 SDRAM здійснюється за допомогою утиліти Thaiphoon Burner.

BIOS більшості сучасних материнських плат дозволяє змінювати живлячи напруги процесора (параметри VCore, VCPU), північного моста з набору мікросхем материнської плати (параметр Vdd), а також модулів пам'яті (параметри Vdimm, Vmem). Слід пам'ятати, що підняття напруги, особливо при недостатньому охолодженні, може послужити причиною виходу компонента комп'ютера з ладу.

Іноді діапазону регулювань напруг, передбачених материнської платою, виявляється недостатньо. В цьому випадку, а також для управління живлячими напругами графічного процесора і пам'яті відеоадаптерів вдаються до модифікації схем живлення (вольт-модифікація, вольт-мод від англ.Voltage modification — зміна напруги). Для цього в схему живлення вносять такі конструктивні зміни, які призводять до підвищення напруги на виходах цих схем. Найчастіше для вольт-модифікації досить змінити номінал резистора в схемі живлення.

Існують також пристрої випущені промислово для модифікації напруг живлення компонент комп'ютера.

Повітряне охолодження в розігнаної системі

Абсолютна більшість оверклокерів користуються найбільш доступними, повітряними системами охолодження. В основі їх лежить класичний радіатор або кулер.

Радіатори зазвичай застосовуються для охолодження чипів пам'яті і чипсетів материнських плат, оскільки мають достатньо скромними можливостями тепловідведення. Існують і винятки (наприклад, радіатор Ninja виробництва фірми Scythe), коли радіатор з розвиненою поверхнею теплообміну може застосовуватися для охолодження розігнаного центрального процесора.

Кулери, використовувані оверклокерами, найчастіше мають розвинену поверхнею теплообміну (перевищує 3000 см ²), а також можуть оснащуватися великими (понад 80 мм) вентиляторами, тепловими трубками, термоелектричними елементами (елемент Пельтье) або іншими пристосуваннями, що збільшують потужність, яку кулер здатний розсіяти.

Саморобна СВО

Відомі торгові марки кулерів, використовуваних оверклокерами:

• Thermalright
• Noctua]
• Scythe
• Zalman
• GlacialTech
• ThermalTake
• Titan
• Ice Hammer

Друге місце за популярністю займають рідинні системи охолодження, основним теплоносієм в яких є рідина. Найбільш часто використовуються системи водяного охолодження (СВО), в яких робочим тілом є вода (дистильована, часто з різними добавками антикорозійного характеру).

Типова СВО складається з:

• Водоблока (ватерблок а, від англ. waterblock), в якому відбувається передача тепла від процесора теплоносію
• Помпи, що прокачують воду по замкнутому контуру системи
• Радіатора, де відбувається віддача тепла від теплоносія повітрю
• Резервуара, який служить для заповнення СВО водою, запобігання ефектів від перепаду тиску через нагрівання охолоджуючої рідини і для інших сервісних потреб
• З'єднувальних шлангів

Одним з варіантів рідинного охолодження комп'ютерів є занурення комп'ютера цілком або його компонентів в масло.

Для охолодження комп'ютерних компонентів, розігнаних до частот, близьких до технологічного межі, можуть застосовуватися 'екстремальні системи охолодження'. До них належать системи, що використовують рідкий азот, рідкий гелій, сухий лід, різні холодоагенти (наприклад, фреон), а також каскадні системи охолодження. У більшості випадків забезпечити тривале функціонування екстремальних систем охолодження їх творці не в змозі, тому звичайне їх застосування — отримання максимальних результатів в бенчмарках і участь в різних оверклокерських змаганнях.