Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (1917—1922)

Спочатку в Радянській Росії зберігався старий адміністративно-територіальний поділ, основними одиницями якого були губернії і області.

III Всеросійський з'їзд Рад проголосив федеративний устрій Радянської Росії, який було закріплено в Конституції РСФРР 1918 року[1]. Згідно з конституцією, Росія оголошувалася федерацією радянських національних республік (ст. 2); стаття 11 передбачала, що на засадах федерації в РСФРР входять автономні обласні спілки (союзи областей, «що відрізняються особливим побутом і національним складом»).

Однією з перших була Туркестанская Радянська республіка, яка була проголошена навесні 1918 року. В цей же період виникли Терская, Кубано-Чорноморська, Донська, Таврійська Радянські республіки, які вважалися частинами Російської Федерації. Всі вони, крім Туркестанської Радянської республіки, в 1918 р припинили своє існування і не були відновлені[2][3].

В цей же період виникають Західне, Уральське, Північне, Московське та інші обласні об'єднання. Зокрема, Московська область була федерацією чотирнадцяти губернських рад, у кожної губернії був свій Рада Народних Комісарів, який підпорядковувався Московському обласному Раді Народних Комісарів. Ці об'єднання існували до 1919 року[2][3].

Також створювалися державні утворення за національною ознакою. На другий половині 1918 року з'явилася така форма автономії, як трудова комуна, а з 1920 року починає широко застосовуватися інша форма автономії — автономна область. В кінці 1918 року була утворена Трудова комуна Німців Поволжя. У 1919 році в складі РСФРР створюються Автономна Радянська Башкирська Республіка, а в 1920—1921 роках — Киргизька (Казахська) АРСР, Татарська, Дагестанська, Горська автономні республіки, Карельська трудова комуна, Чуваська, Калмицька, Марійська, Вотську (Удмуртська) автономні області. У 1921—1922 роках у складі РРФСР були утворені Якутська АРСР, а також автономні області: Карачаєво-Черкеська, Кабардино-Балкарська, Комі, Монголо-Бурятська[4].