Рупрехт (король Німеччини)

Походив з династії Віттельсбахів. Син Рупрехта II, курфюрста Пфальца, та Беатриси (доньки Педро II, короля Арагону). Виховувався в монастирі Лібенау біля Вормса своєю бабусею Ірменгардою фон Оттінген.

Замолоду брав участь в урядування батька. 1374 році оженився на доньці бургграфу Нюрнбергу. У 1385—1386 роках перебував у Пруссії, де воював на боці Тевтонського ордену. У 1398 році після смерті батька став новим курфюрстом як Рупрехт III.

Рупрехта Віттельсбаха було обрано німецьким королем після повалення князями його попередника Венцеля Люксембурга. Обрання його було визнано лише в південно-західній Німеччині, північ залишився байдужий до перевороту, а схід готувався до війни. Він підтримав папу римського Боніфація IX під час Великої схизми, проте не надав йому значної підтримки.

Першою турботою короля Рупрехта було змусити Венцеля поважати рішення курфюрстів. Позбавлений влади імператор знаходився в цей час в розбраті зі своїми чеськими васалами. Ледве імперське військо на чолі з сином нового короля Людвігом вступило до Богемії, значна кількість місцевих феодалів перейшли на його бік. Венцеля було взято в облогу в Празі. 1401 року Люксембург погодився прийняти всі умови Рупрехта I.

Відразу слідом за тим у вересні 1401 року останній відправився на коронацію в Італію. Перебравшися через Альпи, він опинився у володіннях Джана Галеаццо Вісконті, якому імператор Венцель продав титул герцога Міланського. Як і багато німецьких князів, обурений цією угодою, король Рупрехт вважав її незаконною. Він зажадав, щоб Вісконті повернув імперські лени. Новоявлений герцог відповів відмовою. 21 жовтня неподалік від Брешії відбулася рішуча битва, в якій військо Рупрехта зазнало нищівної поразки.

Рупрехт повернувся до Трієнту. У нього залишилося мало вояків і зовсім не було грошей, але він вирішив зробити ще одну спробу дістатися до Рима. Через Фріуль він дійшов до Падуї і, щоб зібрати грошей, змушений був закласти свою срібний посуд. Але це мало йому допомогло. Нарешті, переконавшись у своєму безсиллі, Рупрехт навесні 1402 року повернувся до Німеччини без вінця і без війська. Авторитет його після цього впав дуже низько. У Німеччині панувала анархія: князі та імперські міста не звертали уваги на розпорядження короля.

У вересні 1405 року Іоганн II Нассау, архієпископ Майнцський, схилив Ебергарда III, графа Вюртемберга, Бернарда I Церінгена, маркграфа Бадену, і 17 швабських міст укласти оборонний союз проти Рупрехта. Король намагався протестувати проти цього союзу, але не мав сил для боротьби. У грудні 1406 року Рупрехт визнав за князями і імперськими містами право укладати між собою союзи для збереження спокою. Цим він відняв у себе будь-яку владу в країні. До самої смерті Рупрехт продовжував дуже потребувати грошей. Після його смерті довелося продати королівську корону та інші коштовності, щоб розплатитися з його боргами.

Рупрехт Пфальцький помер у своєму замку Ландскроне поблизу Оппенгейма 18 травня 1410 року і був похований у церкві Святого Духа у Гейдельберзі.