Рівне

Місто знаходиться у зоні помірного клімату. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 17,8 °C. Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -3,9 °С[4].

• XIII ст. до н. е. — перші поселення на околицях міста біля сучасного села Бармаки
• V ст. до н. е. — поселення найдавніших рільників на правому березі р. Устя біля сучасного Басівкутського водосховища
• VI—IX століття н. е. — поселення ранніх слов'ян на північ від сучасного села Бармаки
• X—XII століття — поблизу ріки Устя закладено фортецю Київської Русі.

Басівкутське городище (Давньоруське)

• 1283 — перша писемна згадка про Рівне як про один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства в польській хроніці «Rocznik kapituły krakowskiej».
• 1340 — майже на два століття місто у складі Волині переходить до Литви

• 1434 — відповідно до грамоти литовського князя Свидригайла (Свидригелла) Ольгердовича Рівне передається у володіння луцьких шляхтичів Дичків
• 1461 — Івашко Дичко продає Рівне «за 300 кіп широких грошів чеської лічби» князю Семену Васильовичу Несвицькому, представнику русько-литовської династії Ґедиміновичів.
• 1479 — після смерті князя Несвицького Рівне стало власністю його дружини Марії Несвицької, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською.
• 1481 — на одному з насипних островів річки Усті, княгинею Марією збудовано замок із дубових колод, який обнесено оборонними ровами
• 1492 — великий князь литовський Казимир IV Ягеллончик, польський король Сигізмунд I Старий надали містечку магдебурзьке право
• 1500 — княгиня Марія Несвицька отримала для міста привілей на щорічний ярмарок на свято Семена Літопроводця

• липень 1507 — король Сигізмунд І Старий королівською грамотою надає княгині Марії право вічного володіння замком та містом
• 1508 — пожежа в замку; розпочато будівництво нового замку
• 1518 — після смерті княгині Несвицької Рівне переходить у власність князів Острозьких
• 1521 — Рівне з околицями та ближніми селами відходить до Іллі Острозького
• 1538 — Ілля Острозький одружується з позашлюбною донькою короля Сиґізмунда І Старого Беатою Косьцелецькою
• 1539 — після смерті Іллі Острозького Рівне «під заклад» переходить у спадщину Беаті Косьцелецькій.
• 1548 — княгиня Острозька (Косьцелецька) надає кошти на побудову костелу у Рівному
• 1554 — на географічній карті Європи фламандського картографа Герарда Меркатора (1512—1594) серед 29 населених пунктів Волині позначене місто Рівне
• 1556 — у Рівному з'являються перші поселення єврейських родин, які займаються переважно торговельними справами.
• 1563 — Рівне згадується у вересневих переговорах московського царя Івана IV (1530—1584) з послами польського короля Сигізмунда-Августа (1520—1572) про повернення Московському царству захоплених Литвою міст
• 1565 — місто переходить у власність Альбрехта Ласького.
• 1565–1575 — судова тяганина за право володіння містом; часті пограбування Рівного
• 1569 — за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу.
• 1574 — Королівською грамотою місто знову проголошене володінням князя Костянтина Острозького
• 1575 — за свідченням німецького історика і географа А.Гушинґа в місті налічується 543 будинки
• 1583 — перша згадка про річку Устю (інша назва — Оствиця)

• 1606 — Анна Острозька (вдова Олександра Острозького) надає кошти на відбудову костелу
• 1614 — над містом влітку пронеслася велика буря, під час якої «людей носило поверх дерев, інших мертвих знаходили у різних місцях»
• 1617–1619 — татарські набіги, спалення замку
• 1620 — як посаг місто переходить до рук князя Томаша Замойського (1594—1638); в Рівному налічується понад 200 будинків
• 1621 — містом володіє донька князя Олександра Острозького Катерина, дружина Т. Замойського
• 1624 — пожежа в Рівному нищить майже все місто
• 1625 — підготовка угоди Речі Посполитої з козаками Запорозької Січі в Рівненському замку Томаша Замойського
• 1629 — складено акт із достеменним описом міста, де зафіксовано, що в Рівному є 505 будинків, 10 вулиць (Замкова, Шкільна, Дубенська, Литовська та ін.) і проживає понад 3 тисячі мешканців (у Києві в той час було 18 тисяч мешканців)
• 1634 — король надає привілеї місту на проведення ярмарку
• 1636 — перше свідчення про написання у місті літературного твору. Це вірш «Лямент о утрапеню мещан острозких», присвячений українському митрополиту Петру Могилі (1596—1647), підписаний криптонімом «М. Н.»
• 1637 — облаштування першого в місті шпиталю на кошти Томаша Замойського
• 1640 — спустошення Рівного татарами
• 1642 — місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня 1642 року, зберігся відтиск печатки міста
• 1648 — козацько-польська війна на Волині; спустошення Рівного загоном Колодки
• літо 1651 — Рівненщина стає центром визвольної боротьби українців під проводом Богдана Хмельницького
• 9 лютого 1667 — за Андрусівським миром місто переходить під владу Польщі
• 1667 — великий мор у Рівному, загинуло 1600 осіб
• 1680 — спустошення Рівного загоном українських козаків
• 1691 — пожежа, внаслідок якої місто було майже повністю знищене

Успенська Церква та Дзвіниця

Палац Любомирських у Рівному

• 1706 — у ході російсько-шведської війни Рівне було зруйноване та зайняте військами Карла XII, який у червні побував у місті
• 1706–1707 — захоплення міста російськими військами та розквартирування їх у місті та околицях
• 1723 — Рівне переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. Володарем Рівного стає Єжи Александр Любомирський. У XVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, часами всієї Польщі.
• 1728 — розпочато будівництво замку коштом Є. А. Любомирського
• 1738 — Станіслав Любомирський (бл. 1704—1793) відбудовує в Рівному мурований замок-палац
• 1750 — у місті налічується 683 споруди, в тому числі 313 в передмістях, які облаштовуються за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників тощо); працює млин та лісопильне підприємство
• 1755 — ведеться активне будівництво, в місті налічується понад 700 будинків, населення зростає
• 1756 — завершення будівництва і освячення Свято-Успенської (Омелянської) церкви в Рівному. За легендами в цій церкві молився Іван Гонта.
• 1760 — варшавський архітектор Тоушер модернізує палац Любомирських у стилі рококо, зводиться перша мурована єврейська синагога
• 1765 — Тоушер складає план міста
• 1770 — епідемія чуми у місті, закладення пам'ятника-колони на честь Божої Матері як рятівниці від мору
• 1775 — будівництво мурованого костелу
• 1778 — місто отримує привілей короля на чотиритижневий ярмарок
• 1779[5]/1780 — князь Юзеф Любомирський підтверджує права євреїв та дозволяє будівництво дерев'яної синагоги
• 1781 — будівництво дерев'яного Святовоскресенського собору на місці старенької церкви
• 1785 — збудована уніатська каплиця на кладовищі Волі
• 1792 — у Рівному побував національний герой Польщі генерал Тадеуш Косцюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвіки Любомирської — предмету свого юнацького кохання.
• 23 квітня (4 травня) 1793 — внаслідок другого поділу Польщі Рівне переходить до Росії; до міста входять російські війська під командуванням М. Кречетнікова.
• 29 серпня (9 вересня) 1793 — Рівне набуває статусу повітового центру в складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 року — губернії)

Свято-Воскресенський собор у Рівному

Костел, 1858

• 1804 — Рівне та його околиці спустошує нашестя сарани; неврожай і голод у місті
• 1805 — починає діяти двокласна початкова школа, заснована Тадеушем Чацьким; пожежа у місті
• 1815 — остання, особливо вишукана перебудова палацу Любомирських[6]
• 1836 — початок будівництва гімназійного корпусу неподалік від палацу Любомирських
• 1839 — із Клеваня до Рівного переведено класичну гімназію за сприяння дідича Фридерика Любомирського — батька Казімєжа.[7] 24 липня розпочинає роботу Рівненська гімназія.
• 1844–1845 — у Рівненській гімназії старшим викладачем працює видатний історик, письменник і політичний діяч Микола Костомаров
• 1848 — споруджено каплицю св. Степана на кладовищі Грабник
• 1849 — згідно з переписом населення в місті проживає близько 3000 мешканців
• 1856 — епідемія холери в місті; біля пам'ятника-колони на честь Божої Матері вивішено незгасиму лампаду
• 1857 — прокладання через Рівне шосе Київ — Берестя
• 1858 — початок будівництва мурованого костелу за пожертви князя Казімєжа Любомирського
• 1861 — російська селянська реформа; Рівне починає швидко зростати і його населення становить 3294 мешканці
• 1862 — у місті відкрито телеграф
• 1863 — відкриття в Рівному жіночої гімназії; арешт діячів польського повстання
• 1865 — реформування Рівненської гімназії із класичної в реальну
• 1866–1871 — у Рівненській гімназії навчається видатний письменник Володимир Короленко
• 11 серпня 1867 — у місті перебуває видатний український композитор Микола Лисенко
• 1868 — розпочато будівництво костелу св. Антонія (нині зал органної музики)
• 1871 — смерть, похорони в Рівненському костелі князя Казимира Любомирського; влітку в місті перебуває видатний науковець та політичний діяч Михайло Драгоманов
• 1872 — гімназію перетворено в реальне училище, яке діяло до 1922 року
• 12 травня 1873 — відкрито залізничне сполучення через місто (Київ—Берестя), відкрита залізнична станція Рівне, налагоджено сполучення з прикордонним Радивиловом
• 1877 — збудовано та освячено військовий шпиталь
• 1880 — у Варшаві виходить нарис Тадеуша Стецького «Miasto Równe»
• 12 червня 1881 — велика пожежа в місті; згоріла соборна Воскресенська церква, 800 дворів, поштамт
• 30 серпня 1890 — розпочато будівництво парафіяльного костелу та Свято-Воскресенського собору (архітектор Дейнека)
• 1891 — пожежа в західній частині міста; згоріло понад 300 будинків
• 8 (20) жовтня 1895 — освячення та перше богослужіння в новозбудованому православному соборі
• 1896 — спорудження в місті євангельсько-лютеранського молитовного будинку
• 1897 — за даними всеросійського перепису населення в Рівному мешкають 24752 людини, працюють 23 дрібних підприємства
• 90-ті роки XIX століття — у місті будується військове містечко
• 1899 — завершення будівництва парафіяльного костелу св. Антонія
• 7 жовтня 1900 — освячення костелу св. Антонія

Покровський собор

Пам'ятник воїнам-землякам (УПА), м. Рівне, вул. Басівкутська

СУ-100 із номерним знаком «029» на вулиці Соборній

Знак при в'їзді у місто

• 1905 — революційні виступи рівнян
• 1906 — засновано перший в Рівному музей
• 2 лютого 1908 — на місті згорілого театру Л. Зафраном збудовано новий театр на 17 лож, 18 рядів крісел, 2 ряди балкону та 3 ряди галереї
• 1909 — місто відвідує видатний учений Володимир Вернадський; Л.Зафран розпочинає будівництво першої електростанції
• 1910 — розпочинає роботу пивзавод «Берґшльос».
• квітень 1911 — відновлення автобусного сполучення (3 пасажирські автобуси та 1 вантажна машина) Рівне—Корець—Новоград-Волинський—Житомир
• 1912 — уведена в дію перша електростанція; перший політ моноплану над містом
• 1914 — початок Першої світової війни. Мобілізація чоловічого населення Рівного. У жовтні Рівненський військовий шпиталь відвідує Російський імператор Микола II із сестрою — Великою Княжною Ольгою Олександрівною.
• 1915 — часткова евакуація міста під час відступу російських військ
• 1916 — перед наступом російських військ місто відвідують імператор Микола II і генерал Брусилов.
• 1917 — рівненці разом із військовими вперше вільно відзначили свято 1 травня; підтримка рівнянами Центральної Ради.
• 1918 — звільнення міста німецько-австрійськими військами.
• 1919 — українська влада в місті; Рівне — столиця УНР. Відступ українських військ під проводом Петлюри. Захоплення міста більшовицькими військами. Окупація Рівного польськими військами.
• 1920 — повернення більшовицької влади після прориву I Кінної армії Будьонного; повернення польської армії
• 1922 — польська влада дає дозвіл на відновлення діяльності Рівненської повітової «Просвіти»
• 1923–1940 — діяльність у місті відомого польського вченого та освітянина Якуба Гофмана (зокрема редагував збірку «Річник Волинський»).
• 1927 — пожежа в замку Любомирських. Продовження руйнації пам'яток старовинної архітектури. Реставрація костелу св. Антонія.
• 30 квітня 1929 — офіційна ліквідація Рівненської «Просвіти»
• 11 березня 1930 — польська поліція проводить репресії проти учасників Шевченківської академії в театрі Зафрана
• 1933 — з'їзд преси в Рівному. Українське населення збирає пожертви для допомоги голодуючим Радянської України. Закладено новий Міський парк на Грабнику.
• 31 жовтня 1933 р. — розпорядженням міністра внутрішніх справ територія міста Рівне розширена і включено до міста фільварок Гірка, частини сіл Двірець, Тюткевичі та Золотіїв, селище Цегельня, землі залізниці, Сухарівка, територія армійських казарм, Кавказ, Пекарівщина, державний маєток Грабник та всі сільські території, які опинилися в означених межах міста[8].
• 17 вересня 1939 — відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа західноукраїнські землі анексуються СРСР; до міста входять частини Червоної армії
• 1939–1941 — знищено та депортовано до Сибіру близько 150 тис. рівнян та мешканців навколишніх сіл
• 4 грудня 1939 — Указом Президії Верховної Ради СРСР утворено Ровенську область у складі Української РСР із центром у місті Рівному
• 1939 — засновано музично-драматичний театр імені Миколи Островського
• 28 червня 1941 — бомбардування та окупація міста німецькими військами[9][10]
• 3 липня 1941 — створення міської управи, головою міської управи став фармацевт Полікарп Бульба, професора гімназії Івана Сав'юка було призначено другим посадником, правника Сергія Іллюка — першим членом управи, Назара Шевчука — другим
• 20 серпня 1941 — значну частину українських земель було включено до складу Райхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному, комісаром України призначено гауляйтера і оберпрезидента Еріха Коха
• 1 вересня 1941 — місто стало адміністративним центром однойменної округи, утвореної у складі генеральної округи Волинь-Поділля
• 10 березня 1942 — німецькою адміністрацією спільно з фірмою Центрального емісійного банку України було випущено для грошового обігу «окупаційні гроші» — вісім банкнот номіналом в 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 карбованців; в анотації був текст: «Рівне 10 березня 1942. Центральний емісійний банк Україна.»
• 1941–1942 — винищення близько 90 тис. рівнян
• 1943 — вбивства німецьких офіцерів радянським диверсантом НКВС Миколою Кузнецовим, внаслідок яких гітлерівці стратили 700 невинних рівнян, керівництво рівненської ОУН
• 2 лютого 1944 — Рівне окуповане частинами Радянської армії.
• 1945 — співробітники НКВС у січні влаштовують публічну страту вояків Української повстанської армії
• 1947 — узимку зруйновано пам'ятник Сталіну в Рівному (район нинішньої Театральної площі)
• 22 квітня 1952 — зруйновано пам'ятник-колону на честь Божої Матері
• 1954 — із Києва до Рівного переведено меліоративний інститут (Український інститут інженерів водного господарства)
• 1957 — уведення в дію Рівненського заводу високовольтної апаратури
• 1958 — рівняни отримали можливість переглянути першу телепрограму (регулярне телемовлення розпочалось у 1967 році)
• 1959 — відкриття погруддя на могилі учасника громадянської війни Олеко Дундича. Відкриття малої (дитячої) Рівненської залізниці.
• 1960 — завершення будівництва Рівненського обласного музично-драматичного театру ім. Миколи Островського
• 1962 — закриття Свято-Воскресенського собору; закінчення будівництва газопроводу
• 1963 — уведено в дію Рівненський льонокомбінат — гігант легкої промисловості
• 1967 — закінчено будівництво кінотеатру «Жовтень» (сучасна назва — Кінопалац «Україна»)
• 1969 — уведено в дію першу чергу заводу мінеральних добрив (сучасний ВАТ «Рівнеазот»)
• 24 грудня 1974 — відкрито тролейбусний рух по місту
• 1977 — у Рівному відкрито аеровокзал міжнародного класу
• 1980 — закінчення будівництва першого в місті 14-поверхового будинку по вулиці Київській, 17
• 1983 — урочисте відзначення 700-річного ювілею міста
• 1985 — відкриття Монументу Слави
• 1986 — завершення будівництва міського гідропарку.
• 1990 — Перші демократичні вибори до міської Ради. Розпочато будівництво Покровського собору методом народної будови.
• 11 червня 1991 — ухвалено Постанову Президії Верховної Ради УРСР «Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського правопису», згідно з якою місто Ровно іменувалося Рівне, а область — Рівненська.[11]) Відразу ж після провалу путчу 25 серпня 1991 року в місті було демонтовано пам'ятник Леніну.
• 17 травня 1994 — Перенесено на вулицю Ясну пам'ятник партизану-розвіднику Миколі Кузнецову, який стояв перед адмінбудинком міської ради. На постаменті цього пам'ятника було встановлено пам'ятний знак «Загиблим за Україну». Демонтовано пам'ятник командиру партизанського загону Д. Медведєву.
• 22 травня 1999 — на майдані Незалежності відбулося урочисте відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. На площі Короленка відкрито пам'ятник «Загиблим у збройних конфліктах».

• 2002 — За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Рівному проживають 248 813 тис. осіб (228 тис. осіб у 1989 році). Населення області становить 1173 тис. осіб (в тому числі 555 тис. чоловіків та 618 тис. жінок).
• 25 серпня 2003 — місто святкує своє 720-річчя. Відкрито колону Божої Матері. Оновлено фасади більшості будинків на центральних вулицях міста.
• 11 травня 2014 — започатковано створення Алеї кованих скульптур[12].

• Третяк Олександр Віталійович (2020 — дотепер);
• Хомко Володимир Євгенович (2008  — 2020);
• Чайка Віктор Анатолійович (1998—2008);
• Мороз Володимир Михайлович (1993—1998);
• Федів Іван Осипович (1990—1993);
• Марков Андрій Володимирович (1988—1990);
• Чайка Віктор Анатолійович (1981—1988);
• Користін Олексій Юхимович (1968—1981);
• Гайовий Дмитро Данилович (1963—1967);
• Мартинов Олексій Опанасович (1963);
• Казьмерчук Лаврентій Аврамович (1960—1963);
• Щепілкін Григорій Іванович (1958—1960);
• Романенко Василь Кирилович (1951—1958);
• Баранчук Микола Павлович (1950—1951);
• Денисенко Тихін Іванович (1949—1950);
• Додь Феодосій Леонтійович (1948—1949);
• Сиволап Петро Миколайович (1948);
• Марченко Анатолій Якович (1945—1948);
• Прокоф'єв Павло Григорович (1945);
• Кляхін Микита Васильович (1944—1945);
• Таратута Микола Васильович (1944);
• Бульба Полікарп Васильович (1941—1944);
• Білецький Іван Вікторович (1939—1941);
• Волк Станіслав (1935—1939);
• Ржешовський Людвік (1934—1935);
• Цалун Томаш (1932—1934);
• Боярський Володимир (1929—1932);
• Балінський Кароль (1925—1927);
• Арцимонович Володимир (1927—1929);
• Ромішевський Й. (1924—1925);
• Лісаковський Ян (1922);
• Осташевський Адам (1922—1924);
• Балінський Кароль (1920—1922);
• Матусевич Сергій (1920);
• Дзіковський Є. (1919);
• Троїцький С. А. (1918);
• Цвєтаєв Михайло Павлович (1917);
• Лебедзієвський Едуард (1911—1917);
• Бухович О. М. (1898—1911);
• Яблоновський (1896—1898);
• Кваснєвський Д. І. (1891—1896)[13][14].

• Опришко Віталій Павлович (1987—1991);
• Луценко Віталій Іванович (1980—1987);
• Антоненко Едмонд Едуардович (1966—1980);
• Мартинов Олексій Опанасович (1963—1966);
• Захарченко Іван Петрович (1954—1963);
• Бондаренко Олександр Петрович (1950—1954);
• Волошенко Сава Васильович (1950);
• Чучукало Василь Данилович (1949—1950);
• Бегма Василь Андрійович (1944—1949);
• Бегма Василь Андрійович (1939—1941);

• UA: Рівне
• Рівне 1
• ITV
• Сфера-ТВ

Мовлення з Рівненської телевежі веде 16 радіостанцій[18][19][20][21]. На початку дев'яностих років на Рівненщині було чотири радіомовних передавачі, два з яких працювали у режимі стерео. В листопаді 1996 року виходить в ефір перша в регіоні комерційна радіостанція «Радіо Трек», з 1997 року використовується передавач потужністю 2 кВт на частоті 106,4 FM[22]. На середину 2015 року в регіоні транслюють більше десяти радіостанцій, використовуючи частотну модуляцію (FM) в УКХ діапазоні.

Рівненська обласна філармонія

Кінопалац «Україна»

Рівненські театральні й музичні установи:

• Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр;
• Рівненський академічний обласний театр ляльок;
• Рівненська обласна філармонія;
• Зал камерної та органної музики;
• Театр-студія «У старому парку»;
• Театральна лабораторія «ВідСутність»;
• Театр-студія «Від ліхтаря»;
• Молодіжний експериментальний театр Рівного «МЕТР».
• Молодіжний народний театр (базується при Міському палаці культури «Текстильник»)
• Театральна студія «Арлекіно» (базується при Палаці культури та спорту «Хімік»)

Палаци та будинки культури, інші осередки культури Рівного:

• Молодіжна громадська організація «КВН Рівненщини»
• Міський будинок культури;
• Міський палац дітей та молоді;
• Обласний центр народної творчості;
• Міський палац культури «Текстильник»;
• Палац культури та спорту «Хімік»;
• Будинок культури УТОГ;
• Будинок офіцерів;
• Будинок учених.

У Рівному в наш час функціонує 1 кінотеатр:

• Кінопалац «Україна»;

З листопада 2011 до серпня 2017 року діяла Молодіжна громадська організація «Література. РВ».

• Євро-Арт (Галерея європейського живопису)
• Арт-галерея Купчинського (Фотоклуб «White Rabit» та фотогалерея)
• Виставкова зала обласної національної спілки художників України
• Час (Фотоклуб та фотогалерея)
• Щілина (Галерея сучасного мистецтва)

Перший музей у Рівному створив 1906 року професор римського права В. Океницький. Історія головного і найбільшого рівненського музею — обласного краєзнавчого бере свій початок від 1940 року.

Рівненський краєзнавчий музей

Державна обласна бібліотека

див. докладніше: Початки музейної справи в Рівному.

Сучасні рівненські музеї:

• Рівненський обласний краєзнавчий музей — головне і найбільше (бл. 140 000 музейних експонатів, 2006) зібрання матеріалів і предметів матеріальної та духовної культури Рівненщини;
• Музей українського мистецтва;
• Музей бойової слави 13-го Армійського корпусу;
• Бурштиновий музей — наймолодший музейний заклад міста (відкритий улітку 2010 року), в основі якого — дві бурштинові кімнати, де представлено ювелірні вироби та картини, унікальні злитки бурштину, знайдені на Рівненщині, а також одяг та взуття, прикрашені цим каменем. Ідея влаштувати Бурштиновий музей належить Рівненській обласній державній адміністрації, оформлення 2 «бурштинових кімнат» здійснено жителькою села Каноничі Дубровицького району Галиною Лемець[23].

У Рівному діє розгалужена мережа обласних, комунальних і відомчих бібліотек:

• Рівненська державна обласна бібліотека;
• Державна обласна бібліотека для дітей;
• Рівненська обласна наукова медична бібліотека;
• Обласна бібліотека для юнацтва;
• Центральна міська бібліотека ім. В. Г. Короленка;
• Центральна дитяча міська бібліотека;
• Міські бібліотеки № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10;
• Міська бібліотека Ювілейного району.

Рівне не справляє враження зеленого міста, адже на одній з центральних і військових вулиць міста Соборній відразу декілька великих парків, крім того, в середмісті центральний Парк ім. Т. Г. Шевченка фактично «переходить» у Парк молоді. У парку «Молоді», відомого як «Лебединка[24]» біля спортивного майданчика у 2020 році розпочали конструювати сцену та лавки. Там організовують локацію проєкту «Вулична майстерня міста Рівне».

У парку Молоді з вулиці Драгоманова.

Пам'ятник Климу Савуру

Перехрестя вулиць В'ячеслава Чорновола та Степана Бандери

Головні парки Рівного[25]:

• Парк ім. Т. Г. Шевченка[26] — найбільший міський парк, розташований у центральній частині міста, улюблене місце відпочинку й дозвілля (зі створеними відповідними умовами) містян і гостей Рівного;
• Парк молоді (майдан Короленка і вул. Драгоманова);
• Гідропарк I черги (вул. С. Бандери і вул. Набережна);
• Гідропарк II черги (вул. С. Бандери і вул. Севастопольська);
• Меморіал слави (вул. Київська);
• Парк «Жовтневий» (вул. Кн. Володимира);
• Дендропарк в мікрорайоні «Ювілейний»;
• Парк біля «Мото-треку»;
• Парк Просвіти на вул. А. Мельника 22. Засновано до 2000-річчя Різдва Христового.
• Парк історичної реконструкції «Городище Оствиця», що відтворює атмосферу часі Давньої Русі.
  

  Парк історичної реконструкції «Городище Оствиця»

На околиці міста зі сторони виїзду на Житомир працює Рівненський зоопарк, який вважається одним з найкращих у м. Рівне.

• Рівне у 19 столітті. на YouTube
• Про музичну школу ім. Лисенка у Рівному. на YouTube
• Про Рівненську державну художню школу. на YouTube
• Про святкування 700-річного ювілею Рівного у 1983році. на YouTube
• Про підготовку до святкування 700-річного ювілею Рівного. на YouTube
• Визволення Рівного. на YouTube
• Неформальний рух. на YouTube
• Про художника і педагога Георгія Косміаді. на YouTube
• Рівненська дзвіниця на YouTube
• Магдебурзьке право на YouTube
• Перший політ над Рівним - 4 квітня 1912 року. на YouTube
• Баскетболіст Сергій Ліщук. на YouTube
• 100-річний Рівненський університет. на YouTube
• Рівненський футбол - три історії однієї перемоги. на YouTube
• Ігор Марко - рівненська зірка світового спідвею! на YouTube
• Від нагодованих коней до швидкісного інтернету: історія рівненської пошти. на YouTube
• Історія радіо. на YouTube
• Як народний спів робив щасливими попередні покоління?Рівненський композитор, диригент Микола Дацик. на YouTube