Рівне
Рі́вне (МФА: [ˈrivnɛ] (
прослухати)) — місто в Україні, обласний центр Рівненської області, центр Рівненського району і Рівненської громади. Населення: 243 873 мешканці (01.01.2022 р.).
.jpg.webp)
Машинобудування, хімічна (ПАТ «Рівне-Азот»), легка, харчова промисловість, торфова промисловість (ТОВ фірма «Рекорд»). Три виші, два театри. Історико-краєзнавчий музей. Успенська дерев'яна церква (XVIII ст.).
Відоме з 1283 року (за уточненими даними з 1434 року[3]). Магдебурзьке право з 1492 року. Статус міста з 1939 року.
Географія
Місто розташоване на річці Устя. Через місто проходять автошляхи Київ — Житомир — Рівне — Дубно — Львів — Чоп (М06, частина E40), Рівне — Луцьк — Устилуг (Н22) і Старокостянтинів — Острог — Здолбунів — Рівне — Сарни — Житковичі (Білорусь) (Н25).
Клімат
Місто знаходиться у зоні помірного клімату. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 17,8 °C. Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -3,9 °С[4].
| Клімат Рівного | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C |
11 | 16 | 22 | 23 | 30 | 31 | 31 | 31 | 30 | 23 | 15 | 11 | 31 |
| Середній максимум, °C | −1 | −1 | 4 | 11 | 18 | 20 | 22 | 22 | 17 | 11 | 3 | 0 | 10 |
| Середня температура, °C | −3 | −3 | 1 | 7 | 13 | 16 | 17 | 17 | 13 | 7 | 2 | −1 | 7 |
| Середній мінімум, °C | −6 | −6 | −1 | 3 | 8 | 11 | 12 | 12 | 9 | 4 | 0 | −3 | 3 |
| Абсолютний мінімум, °C |
−31 | −26 | −21 | −5 | −1 | 2 | 6 | 2 | −2 | −10 | −16 | −22 | −31 |
| Норма опадів, мм | 20 | 20 | 20 | 30 | 50 | 70 | 70 | 60 | 40 | 30 | 40 | 30 | 560 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Історія
До XIV ст.
- XIII ст. до н. е. — перші поселення на околицях міста біля сучасного села Бармаки
- V ст. до н. е. — поселення найдавніших рільників на правому березі р. Устя біля сучасного Басівкутського водосховища
- VI—IX століття н. е. — поселення ранніх слов'ян на північ від сучасного села Бармаки
- X—XII століття — поблизу ріки Устя закладено фортецю Київської Русі.
Басівкутське городище (Давньоруське)
XV століття
- 1434 — відповідно до грамоти литовського князя Свидригайла (Свидригелла) Ольгердовича Рівне передається у володіння луцьких шляхтичів Дичків
- 1461 — Івашко Дичко продає Рівне «за 300 кіп широких грошів чеської лічби» князю Семену Васильовичу Несвицькому, представнику русько-литовської династії Ґедиміновичів.
- 1479 — після смерті князя Несвицького Рівне стало власністю його дружини Марії Несвицької, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською.
- 1481 — на одному з насипних островів річки Усті, княгинею Марією збудовано замок із дубових колод, який обнесено оборонними ровами
- 1492 — великий князь литовський Казимир IV Ягеллончик, польський король Сигізмунд I Старий надали містечку магдебурзьке право
- 1500 — княгиня Марія Несвицька отримала для міста привілей на щорічний ярмарок на свято Семена Літопроводця
XVI століття
- липень 1507 — король Сигізмунд І Старий королівською грамотою надає княгині Марії право вічного володіння замком та містом
- 1508 — пожежа в замку; розпочато будівництво нового замку
- 1518 — після смерті княгині Несвицької Рівне переходить у власність князів Острозьких
- 1521 — Рівне з околицями та ближніми селами відходить до Іллі Острозького
- 1538 — Ілля Острозький одружується з позашлюбною донькою короля Сиґізмунда І Старого Беатою Косьцелецькою
- 1539 — після смерті Іллі Острозького Рівне «під заклад» переходить у спадщину Беаті Косьцелецькій.
- 1548 — княгиня Острозька (Косьцелецька) надає кошти на побудову костелу у Рівному
- 1554 — на географічній карті Європи фламандського картографа Герарда Меркатора (1512—1594) серед 29 населених пунктів Волині позначене місто Рівне
- 1556 — у Рівному з'являються перші поселення єврейських родин, які займаються переважно торговельними справами.
- 1563 — Рівне згадується у вересневих переговорах московського царя Івана IV (1530—1584) з послами польського короля Сигізмунда-Августа (1520—1572) про повернення Московському царству захоплених Литвою міст
- 1565 — місто переходить у власність Альбрехта Ласького.
- 1565–1575 — судова тяганина за право володіння містом; часті пограбування Рівного
- 1569 — за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу.
- 1574 — Королівською грамотою місто знову проголошене володінням князя Костянтина Острозького
- 1575 — за свідченням німецького історика і географа А.Гушинґа в місті налічується 543 будинки
- 1583 — перша згадка про річку Устю (інша назва — Оствиця)
XVII століття
- 1606 — Анна Острозька (вдова Олександра Острозького) надає кошти на відбудову костелу
- 1614 — над містом влітку пронеслася велика буря, під час якої «людей носило поверх дерев, інших мертвих знаходили у різних місцях»
- 1617–1619 — татарські набіги, спалення замку
- 1620 — як посаг місто переходить до рук князя Томаша Замойського (1594—1638); в Рівному налічується понад 200 будинків
- 1621 — містом володіє донька князя Олександра Острозького Катерина, дружина Т. Замойського
- 1624 — пожежа в Рівному нищить майже все місто
- 1625 — підготовка угоди Речі Посполитої з козаками Запорозької Січі в Рівненському замку Томаша Замойського
- 1629 — складено акт із достеменним описом міста, де зафіксовано, що в Рівному є 505 будинків, 10 вулиць (Замкова, Шкільна, Дубенська, Литовська та ін.) і проживає понад 3 тисячі мешканців (у Києві в той час було 18 тисяч мешканців)
- 1634 — король надає привілеї місту на проведення ярмарку
- 1636 — перше свідчення про написання у місті літературного твору. Це вірш «Лямент о утрапеню мещан острозких», присвячений українському митрополиту Петру Могилі (1596—1647), підписаний криптонімом «М. Н.»
- 1637 — облаштування першого в місті шпиталю на кошти Томаша Замойського
- 1640 — спустошення Рівного татарами
- 1642 — місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня 1642 року, зберігся відтиск печатки міста
- 1648 — козацько-польська війна на Волині; спустошення Рівного загоном Колодки
- літо 1651 — Рівненщина стає центром визвольної боротьби українців під проводом Богдана Хмельницького
- 9 лютого 1667 — за Андрусівським миром місто переходить під владу Польщі
- 1667 — великий мор у Рівному, загинуло 1600 осіб
- 1680 — спустошення Рівного загоном українських козаків
- 1691 — пожежа, внаслідок якої місто було майже повністю знищене
XVIII століття
Успенська Церква та Дзвіниця
Палац Любомирських у Рівному
- 1706 — у ході російсько-шведської війни Рівне було зруйноване та зайняте військами Карла XII, який у червні побував у місті
- 1706–1707 — захоплення міста російськими військами та розквартирування їх у місті та околицях
- 1723 — Рівне переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. Володарем Рівного стає Єжи Александр Любомирський. У XVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, часами всієї Польщі.
- 1728 — розпочато будівництво замку коштом Є. А. Любомирського
- 1738 — Станіслав Любомирський (бл. 1704—1793) відбудовує в Рівному мурований замок-палац
- 1750 — у місті налічується 683 споруди, в тому числі 313 в передмістях, які облаштовуються за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників тощо); працює млин та лісопильне підприємство
- 1755 — ведеться активне будівництво, в місті налічується понад 700 будинків, населення зростає
- 1756 — завершення будівництва і освячення Свято-Успенської (Омелянської) церкви в Рівному. За легендами в цій церкві молився Іван Гонта.
- 1760 — варшавський архітектор Тоушер модернізує палац Любомирських у стилі рококо, зводиться перша мурована єврейська синагога
- 1765 — Тоушер складає план міста
- 1770 — епідемія чуми у місті, закладення пам'ятника-колони на честь Божої Матері як рятівниці від мору
- 1775 — будівництво мурованого костелу
- 1778 — місто отримує привілей короля на чотиритижневий ярмарок
- 1779[5]/1780 — князь Юзеф Любомирський підтверджує права євреїв та дозволяє будівництво дерев'яної синагоги
- 1781 — будівництво дерев'яного Святовоскресенського собору на місці старенької церкви
- 1785 — збудована уніатська каплиця на кладовищі Волі
- 1792 — у Рівному побував національний герой Польщі генерал Тадеуш Косцюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвіки Любомирської — предмету свого юнацького кохання.
- 23 квітня (4 травня) 1793 — внаслідок другого поділу Польщі Рівне переходить до Росії; до міста входять російські війська під командуванням М. Кречетнікова.
- 29 серпня (9 вересня) 1793 — Рівне набуває статусу повітового центру в складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 року — губернії)
XIX століття
Свято-Воскресенський собор у Рівному
Костел, 1858
- 1804 — Рівне та його околиці спустошує нашестя сарани; неврожай і голод у місті
- 1805 — починає діяти двокласна початкова школа, заснована Тадеушем Чацьким; пожежа у місті
- 1815 — остання, особливо вишукана перебудова палацу Любомирських[6]
- 1836 — початок будівництва гімназійного корпусу неподалік від палацу Любомирських
- 1839 — із Клеваня до Рівного переведено класичну гімназію за сприяння дідича Фридерика Любомирського — батька Казімєжа.[7] 24 липня розпочинає роботу Рівненська гімназія.
- 1844–1845 — у Рівненській гімназії старшим викладачем працює видатний історик, письменник і політичний діяч Микола Костомаров
- 1848 — споруджено каплицю св. Степана на кладовищі Грабник
- 1849 — згідно з переписом населення в місті проживає близько 3000 мешканців
- 1856 — епідемія холери в місті; біля пам'ятника-колони на честь Божої Матері вивішено незгасиму лампаду
- 1857 — прокладання через Рівне шосе Київ — Берестя
- 1858 — початок будівництва мурованого костелу за пожертви князя Казімєжа Любомирського
- 1861 — російська селянська реформа; Рівне починає швидко зростати і його населення становить 3294 мешканці
- 1862 — у місті відкрито телеграф
- 1863 — відкриття в Рівному жіночої гімназії; арешт діячів польського повстання
- 1865 — реформування Рівненської гімназії із класичної в реальну
- 1866–1871 — у Рівненській гімназії навчається видатний письменник Володимир Короленко
- 11 серпня 1867 — у місті перебуває видатний український композитор Микола Лисенко
- 1868 — розпочато будівництво костелу св. Антонія (нині зал органної музики)
- 1871 — смерть, похорони в Рівненському костелі князя Казимира Любомирського; влітку в місті перебуває видатний науковець та політичний діяч Михайло Драгоманов
- 1872 — гімназію перетворено в реальне училище, яке діяло до 1922 року
- 12 травня 1873 — відкрито залізничне сполучення через місто (Київ—Берестя), відкрита залізнична станція Рівне, налагоджено сполучення з прикордонним Радивиловом
- 1877 — збудовано та освячено військовий шпиталь
- 1880 — у Варшаві виходить нарис Тадеуша Стецького «Miasto Równe»
- 12 червня 1881 — велика пожежа в місті; згоріла соборна Воскресенська церква, 800 дворів, поштамт
- 30 серпня 1890 — розпочато будівництво парафіяльного костелу та Свято-Воскресенського собору (архітектор Дейнека)
- 1891 — пожежа в західній частині міста; згоріло понад 300 будинків
- 8 (20) жовтня 1895 — освячення та перше богослужіння в новозбудованому православному соборі
- 1896 — спорудження в місті євангельсько-лютеранського молитовного будинку
- 1897 — за даними всеросійського перепису населення в Рівному мешкають 24752 людини, працюють 23 дрібних підприємства
- 90-ті роки XIX століття — у місті будується військове містечко
- 1899 — завершення будівництва парафіяльного костелу св. Антонія
- 7 жовтня 1900 — освячення костелу св. Антонія
XX століття
%252C_%D0%BC.%D0%A0%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5%252C_%D0%B2%D1%83%D0%BB._%D0%91%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B2%D0%BA%D1%83%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_103.jpg.webp)
Пам'ятник воїнам-землякам (УПА), м. Рівне, вул. Басівкутська
СУ-100 із номерним знаком «029» на вулиці Соборній
Знак при в'їзді у місто
- 1905 — революційні виступи рівнян
- 1906 — засновано перший в Рівному музей
- 2 лютого 1908 — на місті згорілого театру Л. Зафраном збудовано новий театр на 17 лож, 18 рядів крісел, 2 ряди балкону та 3 ряди галереї
- 1909 — місто відвідує видатний учений Володимир Вернадський; Л.Зафран розпочинає будівництво першої електростанції
- 1910 — розпочинає роботу пивзавод «Берґшльос».
- квітень 1911 — відновлення автобусного сполучення (3 пасажирські автобуси та 1 вантажна машина) Рівне—Корець—Новоград-Волинський—Житомир
- 1912 — уведена в дію перша електростанція; перший політ моноплану над містом
- 1914 — початок Першої світової війни. Мобілізація чоловічого населення Рівного. У жовтні Рівненський військовий шпиталь відвідує Російський імператор Микола II із сестрою — Великою Княжною Ольгою Олександрівною.
- 1915 — часткова евакуація міста під час відступу російських військ
- 1916 — перед наступом російських військ місто відвідують імператор Микола II і генерал Брусилов.
- 1917 — рівненці разом із військовими вперше вільно відзначили свято 1 травня; підтримка рівнянами Центральної Ради.
- 1918 — звільнення міста німецько-австрійськими військами.
- 1919 — українська влада в місті; Рівне — столиця УНР. Відступ українських військ під проводом Петлюри. Захоплення міста більшовицькими військами. Окупація Рівного польськими військами.
- 1920 — повернення більшовицької влади після прориву I Кінної армії Будьонного; повернення польської армії
- 1922 — польська влада дає дозвіл на відновлення діяльності Рівненської повітової «Просвіти»
- 1923–1940 — діяльність у місті відомого польського вченого та освітянина Якуба Гофмана (зокрема редагував збірку «Річник Волинський»).
- 1927 — пожежа в замку Любомирських. Продовження руйнації пам'яток старовинної архітектури. Реставрація костелу св. Антонія.
- 30 квітня 1929 — офіційна ліквідація Рівненської «Просвіти»
- 11 березня 1930 — польська поліція проводить репресії проти учасників Шевченківської академії в театрі Зафрана
- 1933 — з'їзд преси в Рівному. Українське населення збирає пожертви для допомоги голодуючим Радянської України. Закладено новий Міський парк на Грабнику.
- 31 жовтня 1933 р. — розпорядженням міністра внутрішніх справ територія міста Рівне розширена і включено до міста фільварок Гірка, частини сіл Двірець, Тюткевичі та Золотіїв, селище Цегельня, землі залізниці, Сухарівка, територія армійських казарм, Кавказ, Пекарівщина, державний маєток Грабник та всі сільські території, які опинилися в означених межах міста[8].
- 17 вересня 1939 — відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа західноукраїнські землі анексуються СРСР; до міста входять частини Червоної армії
- 1939–1941 — знищено та депортовано до Сибіру близько 150 тис. рівнян та мешканців навколишніх сіл
- 4 грудня 1939 — Указом Президії Верховної Ради СРСР утворено Ровенську область у складі Української РСР із центром у місті Рівному
- 1939 — засновано музично-драматичний театр імені Миколи Островського
- 28 червня 1941 — бомбардування та окупація міста німецькими військами[9][10]
- 3 липня 1941 — створення міської управи, головою міської управи став фармацевт Полікарп Бульба, професора гімназії Івана Сав'юка було призначено другим посадником, правника Сергія Іллюка — першим членом управи, Назара Шевчука — другим
- 20 серпня 1941 — значну частину українських земель було включено до складу Райхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному, комісаром України призначено гауляйтера і оберпрезидента Еріха Коха
- 1 вересня 1941 — місто стало адміністративним центром однойменної округи, утвореної у складі генеральної округи Волинь-Поділля
- 10 березня 1942 — німецькою адміністрацією спільно з фірмою Центрального емісійного банку України було випущено для грошового обігу «окупаційні гроші» — вісім банкнот номіналом в 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 карбованців; в анотації був текст: «Рівне 10 березня 1942. Центральний емісійний банк Україна.»
- 1941–1942 — винищення близько 90 тис. рівнян
- 1943 — вбивства німецьких офіцерів радянським диверсантом НКВС Миколою Кузнецовим, внаслідок яких гітлерівці стратили 700 невинних рівнян, керівництво рівненської ОУН
- 2 лютого 1944 — Рівне окуповане частинами Радянської армії.
- 1945 — співробітники НКВС у січні влаштовують публічну страту вояків Української повстанської армії
- 1947 — узимку зруйновано пам'ятник Сталіну в Рівному (район нинішньої Театральної площі)
- 22 квітня 1952 — зруйновано пам'ятник-колону на честь Божої Матері
- 1954 — із Києва до Рівного переведено меліоративний інститут (Український інститут інженерів водного господарства)
- 1957 — уведення в дію Рівненського заводу високовольтної апаратури
- 1958 — рівняни отримали можливість переглянути першу телепрограму (регулярне телемовлення розпочалось у 1967 році)
- 1959 — відкриття погруддя на могилі учасника громадянської війни Олеко Дундича. Відкриття малої (дитячої) Рівненської залізниці.
- 1960 — завершення будівництва Рівненського обласного музично-драматичного театру ім. Миколи Островського
- 1962 — закриття Свято-Воскресенського собору; закінчення будівництва газопроводу
- 1963 — уведено в дію Рівненський льонокомбінат — гігант легкої промисловості
- 1967 — закінчено будівництво кінотеатру «Жовтень» (сучасна назва — Кінопалац «Україна»)
- 1969 — уведено в дію першу чергу заводу мінеральних добрив (сучасний ВАТ «Рівнеазот»)
- 24 грудня 1974 — відкрито тролейбусний рух по місту
- 1977 — у Рівному відкрито аеровокзал міжнародного класу
- 1980 — закінчення будівництва першого в місті 14-поверхового будинку по вулиці Київській, 17
- 1983 — урочисте відзначення 700-річного ювілею міста
- 1985 — відкриття Монументу Слави
- 1986 — завершення будівництва міського гідропарку.
- 1990 — Перші демократичні вибори до міської Ради. Розпочато будівництво Покровського собору методом народної будови.
- 11 червня 1991 — ухвалено Постанову Президії Верховної Ради УРСР «Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського правопису», згідно з якою місто Ровно іменувалося Рівне, а область — Рівненська.[11]) Відразу ж після провалу путчу 25 серпня 1991 року в місті було демонтовано пам'ятник Леніну.
- 17 травня 1994 — Перенесено на вулицю Ясну пам'ятник партизану-розвіднику Миколі Кузнецову, який стояв перед адмінбудинком міської ради. На постаменті цього пам'ятника було встановлено пам'ятний знак «Загиблим за Україну». Демонтовано пам'ятник командиру партизанського загону Д. Медведєву.
- 22 травня 1999 — на майдані Незалежності відбулося урочисте відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. На площі Короленка відкрито пам'ятник «Загиблим у збройних конфліктах».
XXI століття
- 2002 — За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Рівному проживають 248 813 тис. осіб (228 тис. осіб у 1989 році). Населення області становить 1173 тис. осіб (в тому числі 555 тис. чоловіків та 618 тис. жінок).
- 25 серпня 2003 — місто святкує своє 720-річчя. Відкрито колону Божої Матері. Оновлено фасади більшості будинків на центральних вулицях міста.
- 11 травня 2014 — започатковано створення Алеї кованих скульптур[12].
Адміністрація
Керівники міста
- Третяк Олександр Віталійович (2020 — дотепер);
- Хомко Володимир Євгенович (2008 — 2020);
- Чайка Віктор Анатолійович (1998—2008);
- Мороз Володимир Михайлович (1993—1998);
- Федів Іван Осипович (1990—1993);
- Марков Андрій Володимирович (1988—1990);
- Чайка Віктор Анатолійович (1981—1988);
- Користін Олексій Юхимович (1968—1981);
- Гайовий Дмитро Данилович (1963—1967);
- Мартинов Олексій Опанасович (1963);
- Казьмерчук Лаврентій Аврамович (1960—1963);
- Щепілкін Григорій Іванович (1958—1960);
- Романенко Василь Кирилович (1951—1958);
- Баранчук Микола Павлович (1950—1951);
- Денисенко Тихін Іванович (1949—1950);
- Додь Феодосій Леонтійович (1948—1949);
- Сиволап Петро Миколайович (1948);
- Марченко Анатолій Якович (1945—1948);
- Прокоф'єв Павло Григорович (1945);
- Кляхін Микита Васильович (1944—1945);
- Таратута Микола Васильович (1944);
- Бульба Полікарп Васильович (1941—1944);
- Білецький Іван Вікторович (1939—1941);
- Волк Станіслав (1935—1939);
- Ржешовський Людвік (1934—1935);
- Цалун Томаш (1932—1934);
- Боярський Володимир (1929—1932);
- Балінський Кароль (1925—1927);
- Арцимонович Володимир (1927—1929);
- Ромішевський Й. (1924—1925);
- Лісаковський Ян (1922);
- Осташевський Адам (1922—1924);
- Балінський Кароль (1920—1922);
- Матусевич Сергій (1920);
- Дзіковський Є. (1919);
- Троїцький С. А. (1918);
- Цвєтаєв Михайло Павлович (1917);
- Лебедзієвський Едуард (1911—1917);
- Бухович О. М. (1898—1911);
- Яблоновський (1896—1898);
- Кваснєвський Д. І. (1891—1896)[13][14].
Перші секретарі міського комітету КПУ
- Опришко Віталій Павлович (1987—1991);
- Луценко Віталій Іванович (1980—1987);
- Антоненко Едмонд Едуардович (1966—1980);
- Мартинов Олексій Опанасович (1963—1966);
- Захарченко Іван Петрович (1954—1963);
- Бондаренко Олександр Петрович (1950—1954);
- Волошенко Сава Васильович (1950);
- Чучукало Василь Данилович (1949—1950);
- Бегма Василь Андрійович (1944—1949);
- Бегма Василь Андрійович (1939—1941);
Перелік рівненських урбанонімів
Населення
За даними Всеукраїнського перепису населення у 2001 р. в м. Рівному проживало 248,8 тис. чол., з них 115,3 тис. — чоловіки (46 %) і 133,5 тис. жінки (54 %). Серед жителів міста 224,6 тис. складали українці (91,6 %), 16,6 тис. (6,8 %) — росіяни, 1,4 тис. (0,6 %) — білоруси. Станом на 1 січня 2022 року — 243 873 особи.
Історична динаміка населення Рівного[15]:
| Рік | Населення | |
|---|---|---|
| 1858 | 5 054 | |
| 1897 | 24 573 | |
| 1921 | 30 000 | |
| 1939 | 43 000 | |
| 1959 | 59 598 | |
| 1967 | 100 000 | |
| 1970 | 115 541 | |
| 1979 | 178 956 | |
| 1989 | 227 925 | |
| 2001 | 248 813 | |
| 2007 | 248 229 | |
| 2012 | 250 174 | |
| 2013 | 250 222 | |
| 2022 | 243 873 |
Історична динаміка національного складу:
| 1959[16] | 1989[17] | 2001[17] | |
|---|---|---|---|
| українці | 66,7 | 84,2 | 92,6 |
| росіяни | 26,0 | 13,1 | 0,1 |
| білоруси | 1,6 | 1,0 | 0,6 |
| поляки | 1,8 | 0,5 | 2,4 |
| євреї | 2,3 | 0,5 | 0,2 |
Економіка
В 1939 році в місті працювало 5 цегелень, 2 ковбасні і 2 цукеркові фабрики, пивзавод, 5 хлібопекарень, 1 миловарня, 2 щиткові фабрики і декілька інших дрібних кустарних підприємств. Кондитерська фабрика у 1938 році випустила 145,5 тонни продукції, а за 1940 рік — майже 400 тонн. Валянкова фабрика, що стане центром підпільної міської організації під час німецької окупації.
З 1951 р. по 1955 р. на спорудження житла було витрачено понад 11 мільйонів карбованців, введено в дію 8800 м² жилої площі. За цей час на благоустрій міста і капітальний ремонт житлового фонду було витрачено понад 15 мільйонів карбованців. А ще за рік — 1956 року — було збудовано в 3,2 раза більше житла проти 1950 року.
Швейна фабрика, завод залізобетонних конструкцій, овочесушильний завод, потужний комбікормовий цех млинзаводу № 2, авторемонтні майстерні, автогосподарства та інші підприємства, виросли в місті за післявоєнні роки. У новоспоруджених будівлях розмістились виробничі цехи промартілей «17 вересня» і «Прогрес», ательє мод артілі «8 березня» і багато інших підприємств побутового обслуговування.
З 1946 по 1956 рік на будівництво та реконструкцію промислових підприємств капітальні вкладення становлять один мільярд карбованців. У 1956 році, в порівнянні з 1940 роком, продуктивність праці зросла приблизно вдвічі, при скороченні тривалості робочого дня.
Металофурнітурний завод і молокозавод, завод високовольтної апаратури, м'ясокомбінат — будови вже подальших років. Електроенергію місто одержує з Добротвірської ДРЕС через рівненську електропідстанцію.
В 1950 році було продано товарів на суму 163,111 млн карбованців.
Освіта і наука
- Національний університет водного господарства та природокористування
- Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука
- Рівненський державний гуманітарний університет
- Рівненський інститут університету "Україна"
- Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету
- Рівненський інститут Київського університету права
- Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Рівненський обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді
- Рівненська духовна семінарія
- Вище професійне училище №1
- Рівненський державний аграрний коледж
- Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж
- Рівненський кооперативний економіко-правовий коледж
- Рівненський економіко-правовий ліцей
- Рівненська гуманітарна гімназія
- Рівненський обласний науковий ліцей-інтернат
- НВК № 2 «Школа-Ліцей» м. Рівне
- Рівненський природничо-математичний ліцей «Елітар»
- Рівненська медична академія
- Рівненський коледж економіки і бізнесу
- Рівненський автотранспортний коледж Національного університету водного господарства та природокористування
- Рівненський коледж технологій та дизайну
- Технічний коледж Національного університету водного господарства та природокористування
Засоби масової інформації
Радіостанції
Мовлення з Рівненської телевежі веде 16 радіостанцій[18][19][20][21]. На початку дев'яностих років на Рівненщині було чотири радіомовних передавачі, два з яких працювали у режимі стерео. В листопаді 1996 року виходить в ефір перша в регіоні комерційна радіостанція «Радіо Трек», з 1997 року використовується передавач потужністю 2 кВт на частоті 106,4 FM[22]. На середину 2015 року в регіоні транслюють більше десяти радіостанцій, використовуючи частотну модуляцію (FM) в УКХ діапазоні.
Радіостанції верхнього піддіапазону УКХ ЧМ в місті Рівне
| Частота, МГц | Назва | Сайт | Формат | Передавач |
|---|---|---|---|---|
| 87,8 | UA: Українське радіо/UA: Українське радіо. Рівне | http://ukr.radio/1channel_about http://ukr.radio/radio-rv | News/Talk | Рівненська телевежа |
| 88,5 | Радіо Шансон | http://www.shanson.ua/ | Шансон | [недоступне посилання з липня 2019]Рівненська телевежа |
| 89,5 | FM Галичина | http://www.galychyna.fm/ | Фольк | [недоступне посилання з липня 2019]Рівненська телевежа |
| 90,0 | Радіо Максимум | http://maximum.fm/ | AC | [недоступне посилання з липня 2019]Рівненська телевежа |
| 90,4 | Радіо П'ятниця | http://radiopyatnica.com.ua/ | AC | [недоступне посилання з липня 2019]Рівненська телевежа |
| 90,9 | Люкс FМ/Ритм FM | http://www.lux.fm/ | Hot[недоступне посилання з липня 2019] AC | Рівненська телевежа |
| 100,7 | Наше радіо | http://www.nashe.ua/ | AC | Рівненська телевежа |
| 101,4 | Радіо Релакс | http://www.radiorelax.ua/ | Easy[недоступне посилання з липня 2019] Listenring | Рівненська телевежа |
| 102,2 | NRJ Україна | http://www.nrj.ua/ | CHR | [недоступне посилання з липня 2019]Рівненська телевежа |
| 103,0 | UA: Радіо Промінь | http://ukr.radio/2channel_about | News/Talk | Рівненська телевежа |
| 103,7 | Хіт FM | http://www.hitfm.ua/ | Hot[недоступне посилання з липня 2019] AC/AC | Рівненська телевежа |
| 105,1 | Радіо НВ | https://radio.nv.ua/ | News/Talk | [недоступне посилання з липня 2019]Рівненська телевежа |
| 105,7 | Авторадіо Україна | http://www.avtoradio.ua/ | AC | Рівненська телевежа |
| 106,4 | Радіо Трек | http://www.radiotrek.rv.ua/ | Hot[недоступне посилання з липня 2019] AC | Рівненська телевежа |
Радіостанції нижнього піддіапазону УКХ ЧМ в м. Рівне
| Частота, МГц | Назва | Сайт | Формат | Передавач |
|---|---|---|---|---|
| 66,53 | UA: Радіо Культура | http://ukr.radio/3channel_about | News/Talk | Рівненська телевежа |
| 67,46 | UA: Радіо Промінь | http://ukr.radio/2channel_about | News/Talk | Рівненська телевежа |
| 68,24 | Радіо Марія | http://www.radiomaria.org.ua/ | News/Talk | [недоступне посилання з липня 2019]Рівненська телевежа |
Культура
Рівне є значним осередком культури держави — тут працюють театри (обласний муздрамтеатр, ляльковий і декілька театрів-студій), філармонія, зал камерної та органної музики, низка музеїв, палаців і будинків культури, кінотеатрів, численні бібліотеки; у місті є декілька парків та зоопарк.
Театри, музика, кіно, проєкти
Рівненська обласна філармонія
Кінопалац «Україна»
Рівненські театральні й музичні установи:
- Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр;
- Рівненський академічний обласний театр ляльок;
- Рівненська обласна філармонія;
- Зал камерної та органної музики;
- Театр-студія «У старому парку»;
- Театральна лабораторія «ВідСутність»;
- Театр-студія «Від ліхтаря»;
- Молодіжний експериментальний театр Рівного «МЕТР».
- Молодіжний народний театр (базується при Міському палаці культури «Текстильник»)
- Театральна студія «Арлекіно» (базується при Палаці культури та спорту «Хімік»)
Палаци та будинки культури, інші осередки культури Рівного:
- Молодіжна громадська організація «КВН Рівненщини»
- Міський будинок культури;
- Міський палац дітей та молоді;
- Обласний центр народної творчості;
- Міський палац культури «Текстильник»;
- Палац культури та спорту «Хімік»;
- Будинок культури УТОГ;
- Будинок офіцерів;
- Будинок учених.
У Рівному в наш час функціонує 1 кінотеатр:
З листопада 2011 до серпня 2017 року діяла Молодіжна громадська організація «Література. РВ».
Галереї
- Євро-Арт (Галерея європейського живопису)
- Арт-галерея Купчинського (Фотоклуб «White Rabit» та фотогалерея)
- Виставкова зала обласної національної спілки художників України
- Час (Фотоклуб та фотогалерея)
- Щілина (Галерея сучасного мистецтва)
Музеї
Перший музей у Рівному створив 1906 року професор римського права В. Океницький. Історія головного і найбільшого рівненського музею — обласного краєзнавчого бере свій початок від 1940 року.
Державна обласна бібліотека
- див. докладніше: Початки музейної справи в Рівному.
Сучасні рівненські музеї:
- Рівненський обласний краєзнавчий музей — головне і найбільше (бл. 140 000 музейних експонатів, 2006) зібрання матеріалів і предметів матеріальної та духовної культури Рівненщини;
- Музей українського мистецтва;
- Музей бойової слави 13-го Армійського корпусу;
- Бурштиновий музей — наймолодший музейний заклад міста (відкритий улітку 2010 року), в основі якого — дві бурштинові кімнати, де представлено ювелірні вироби та картини, унікальні злитки бурштину, знайдені на Рівненщині, а також одяг та взуття, прикрашені цим каменем. Ідея влаштувати Бурштиновий музей належить Рівненській обласній державній адміністрації, оформлення 2 «бурштинових кімнат» здійснено жителькою села Каноничі Дубровицького району Галиною Лемець[23].
Бібліотеки
У Рівному діє розгалужена мережа обласних, комунальних і відомчих бібліотек:
- Рівненська державна обласна бібліотека;
- Державна обласна бібліотека для дітей;
- Рівненська обласна наукова медична бібліотека;
- Обласна бібліотека для юнацтва;
- Центральна міська бібліотека ім. В. Г. Короленка;
- Центральна дитяча міська бібліотека;
- Міські бібліотеки № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10;
- Міська бібліотека Ювілейного району.
Парки
Рівне не справляє враження зеленого міста, адже на одній з центральних і військових вулиць міста Соборній відразу декілька великих парків, крім того, в середмісті центральний Парк ім. Т. Г. Шевченка фактично «переходить» у Парк молоді. У парку «Молоді», відомого як «Лебединка[24]» біля спортивного майданчика у 2020 році розпочали конструювати сцену та лавки. Там організовують локацію проєкту «Вулична майстерня міста Рівне».
У парку Молоді з вулиці Драгоманова.
Пам'ятник Климу Савуру
Перехрестя вулиць В'ячеслава Чорновола та Степана Бандери
Головні парки Рівного[25]:
- Парк ім. Т. Г. Шевченка[26] — найбільший міський парк, розташований у центральній частині міста, улюблене місце відпочинку й дозвілля (зі створеними відповідними умовами) містян і гостей Рівного;
- Парк молоді (майдан Короленка і вул. Драгоманова);
- Гідропарк I черги (вул. С. Бандери і вул. Набережна);
- Гідропарк II черги (вул. С. Бандери і вул. Севастопольська);
- Меморіал слави (вул. Київська);
- Парк «Жовтневий» (вул. Кн. Володимира);
- Дендропарк в мікрорайоні «Ювілейний»;
- Парк біля «Мото-треку»;
- Парк Просвіти на вул. А. Мельника 22. Засновано до 2000-річчя Різдва Христового.
- Парк історичної реконструкції «Городище Оствиця», що відтворює атмосферу часі Давньої Русі.
.jpg.webp)
Парк історичної реконструкції «Городище Оствиця»
На околиці міста зі сторони виїзду на Житомир працює Рівненський зоопарк, який вважається одним з найкращих у м. Рівне.
Рівне у літературі
Рівне описано у творах Короленка «Історія мого сучасника» та «В поганому товаристві».
Американський письменник Джон Рід змалював Рівне у нарисі «Оптимістичне паломництво». Він перебував у місті у 1915 році як військовий журналіст.[27]
Рівному присвячена книга Ірванця «Рівне/Ровно».
Спорт
Найпопулярнішими командними видами спорту серед містян є спідвей, футбол (ФК Верес) та мініфутбол. Також тут користуються популярністю футзал (МФК «Кардинал-Рівне»[28]), баскетбол (раніше БК-93 «Пульсар», з 2017 БК «Рівне»[29]), волейбол («Регіна-МЕГУ»), регбі (РК «Рівне»), бейсбол («Західний вогонь»), хокей (ХК «Фаворит») тощо.[джерело?]
У Рівному із 4 по 18 вересня 2011 р. проходив Чемпіонат світу із шашок — серед 100 жінок. У змаганнях взяли участь спортсменки з України, Росії, Нідерландів, Білорусі, Латвії, Китаю, Литви, Польщі, США та Узбекистану. Специфікою змагань було те, що учасниці грали на сучасних електронних шашкових дошках, що дало можливість транслювати змагання в онлайн режимі.[30]
Варто зауважити, що у 1997 році Рівне приймало Чемпіонат світу з шашок—64 серед чоловіків.
Релігія
Свято-Покровський кафедральний собор
Українська греко-католицька церква
У Рівному діє Собор Святого Миколая Чудотворця.
Транспорт
Рівненський тролейбус відкрито 24 грудня 1974 року[31]. Тепер наявні 12 маршрутів, у тролейбусному парку перебуває 78 машин. У 2011 році тролейбусами міста було перевезено 27 371 тис. чол., що на 8 % менше ніж у 2010 році, коли було перевезено 29 761 тис. пасажирів. В грудні 2016 придбано перший дуобус.[32] В січні 2020 року, в місті запустили перші 5 екоавтобуси (місткістю 84 людини)[33].
Автобусне сполучення забезпечують автовокзал «Рівне» та «Чайка» (здебільшого здійснюються рейси в Сарненському напрямку). Міський аеропорт розташований на відстані 8 км від центру Рівного, практично в межах міста. Біля аеропорту проходять автомобільні магістралі (зокрема E40), що дає можливість за лічені хвилини дістатись до залізничного вокзалу, автовокзалу та центру міста. Через місто проходить автошляхи Київ — Житомир — Рівне — Дубно — Львів — Чоп (М06, частина E40), Рівне — Луцьк — Устилуг (Н22) і Старокостянтинів — Острог — Здолбунів — Рівне — Сарни — Житковичі (Білорусь) (Н25).
Рівне — пасажирська та вантажна залізнична станція, що підпорядкована Рівненській дирекції Львівській залізниці. рух нею було відкрито 23 липня 1873 року. Станція Рівне розміщена на лінії Здолбунів — Ковель. На станції зупиняються усі потяги далекого сполучення, що проходять через неї та приміські потяги. До станції курсують також регіональні електропотяги з Києва та Львова та регіональний потяг локомотивної тяги Ковель — Тернопіль (через Луцьк, Здолбунів — Красне).
Відомі люди, пов'язані з містом
- Андропов Володимир — диригент, Народний артист Росії, професор Московської консерваторії, закінчив Рівненську музичну школу № 1.
- Барда Наталія Володимирівна (* 1981) — радянська та українська спортсменка; майстер спорту СРСР, майстер спорту України міжнародного класу.
- Блай Борис (24 липня 1893—1985) — американський митець, скульптор, засновник Tyler School of Art
- Богачук Олександр — український поет, журналіст.
- Булавський Василь Тихонович — перший обласний провідник ОУН Донеччини у жовтні-листопаді 1941, політичний референт Військового Округу УПА «Богун»
- Бурківський Олександр Оттович — генерал-хорунжий Армії УНР.
- Вертелецький Володимир Євгенович — лікар-генетик, член Національної медичної академії Аргентини, почесний член НАНУ (2003).
- Віногоров Владислав (справжнє ім'я Владислав Олександрович Рябенко) (1970) — письменник, який працює в жанрі наукової фантастики.
- Волошин Ростислав — псевдо «Павленко», «Горбенко», співорганізатор УПА, полковник, командант запілля УПА, член бюро ОУН, Голова президії Великого Збору УГВР, Генеральний Секрерар Внутрішніх справ УГВР., нагороджений Золотим Хрестом Заслуги
- Вротновський-Сивошапка Костянтин Германович — полковник, голова Української військової ветеринарної управи, член Української Ради військових депутатів, член Української Центральної Ради.
- Гаєвський Стефан Юхимович — писар головного інтендантства 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу
- Гончар Сергій — український велогонщик.
- Гурістюк Олександр — український художник, який нині живе і творить в Рівному.
- Євдокимов Ярослав Олександрович — співак (баритон), заслужений артист Російської Федерації, народний артист Білорусі[34].
- Задерацький Всеволод Петрович — український та російський композитор, піаніст. Народився у Рівному.
- Зайцева Емма Іванівна — заслужений діяч мистецтв України, український театральний художник, яка нині живе і творить в Ужгороді.
- Залевська Євгенія (1898—1984) — українська письменниця, журналістка, громадська діячка.
- Ушер Зібес (1912—1992) — польський рабин.
- Зільберфарб Моше — політичний діяч і письменник, Генеральний Секретар з єврейських справ Української Народної Республіки.
- Зінкевич Яна — український доброволець-медик. Начальник Медичного управління та реабілітації бійців «Добровольчого українського корпусу» під час війни на сході України. Народний Герой України.
- Іжик Михайло — український лінгвіст, сходознавець, автор першого в історії індонезійсько-українського словника.
- Ірванець Олександр — український письменник.
- Капустян Олексій Віталійович (1993—2019) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Кльонов Олексій Володимирович (1966—2019) — полковник медичної служби Збройних сил України, учасник російсько-української війни, заслужений лікар України.
- Кондратьєв Олександр — російський письменник, поет, перекладач, критик.
- Короленко Володимир — російський та український письменник, журналіст, публіцист і громадський діяч.
- Косміаді Георгій, учень Сєрова Валентина Олександровича, художник, викладач. Емігрував у Німеччину, головний художник Гамбурзького театру опери і балету.
- Костін Олексій — радянський вчений, дослідник
- Костомаров Микола Іванович — російський та український історик, публіцист, поет, мислитель, громадський діяч, один з керівників Кирило-Мифодіївського товариства.
- Кравчук Леонід Макарович — перший президент України
- Куліш Іван Фомич — український російськомовний поет
- Кульчинська Ольга Сергіївна — українська оперна співачка.
- Липовецький Іван Прохорович — сотник Армії УНР[35].
- Млада Липовецька — українська культурна діячка в Італії.
- Луценко Юрій — український політик.
- Марко Ігор Іванович — український спідвейний гонщик, чемпіон Європи серед юніорів (1986).
- Мізерний Анатолій — фотохудожник, фотограф, журналіст.
- Морозенко Марія — письменниця, поетеса, автор історичних драм «Княгиня Ольга», «Князь Святослав», дилогії про Івана Сірка.
- Носаль Михайло Андрійович — відомий фітотерапевт, почесний громадянин м. Рівне (2004 р.)
- Ольжич Олег — український поет, археолог і політичний діяч; очільник Революційного Трибуналу ОУН, член ПУН;син Олександра Олеся.
- Орлик Григор — учасник Національно-Визвольних змагань, син гетьмана Пилипа Орлика.[36]
- Панащук Людмила Олександрівна — заслужений працівник культури України[37].
- Пасічник Ігор — ректор Національного університету «Острозька академія», доктор психологічних наук, професор кафедри психолого-педагогічних дисциплін, академік Міжнародної слов'янської академії наук та АН ВШ України, заслужений працівник народної освіти України, ветеран праці, герой України.
- Підгурська Оксана Петрівна (* 1980) — українська волейболістка; майстер спорту України.
- Пруський Віктор Федорович (1970—2019) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Романчук Михайло — український плавець, чемпіон Європи (2018), бронзовий призер Олімпійських ігор 2020 року.
- Рудницька Анжеліка — віцепрезидент мистецької агенції «Територія А», шеф-редактор програм Першого національного телеканалу, член Громадського фонду Святого Андрія Первозванного, заслужена артистка України.
- Самчук Улас — класик української літератури, член уряду УНР на вигнанні.
- Василь Селезінка — актор, письменник, журналіст, театральний і телевізійний режисер, театральний критик, краєзнавець, громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України.
- Сеницька Лідія — російська письменниця, поет, критик, перекладач.
- Синько Михайло Семенович — учасник Другої Світової війни, Герой Радянського Союзу.
- Смородський Петро — адміністративний полковник Армії УНР, начальник штабу УПА Поліська Січ Тараса Бульби-Боровця.
- Солтановський Автоном — український педагог і мемуарист родом зі східного Поділля.
- Степура Григорій — український громадський і політичний діяч.
- Теліга Олена — українська поетеса, літературний критик, діяч української культури, член ОУН.
- Тимощук Михайло Петрович (1987—2014) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Федонюк Лариса Ярославівна (нар. 1974) — український науковець.
- Хасевич Ніл — український художник, графік, активний громадський і політичний діяч, член Організації українських націоналістів і Української головної визвольної ради.
- Цупер Алла Петрівна — білоруська фристайлістка, олімпійська чемпіонка.
- Червоній Василь Михайлович — український політик.
- Чуйкевич Петро — український педагог, етнограф.
- Шарлай Михайло Михайлович (1937—2000) — заслужений лікар України та заслужений лікар УРСР.
- Шморгун Євген — письменник, видавець, краєзнавець, громадський діяч.
- Штаєрман Михайло — український графік.
- Ярмолюк Руслан Федорович (1976) — український журналіст.
- Ярунський Сергій — композитор, диригент, філософ. У 1989-91 роках навчався в Рівненському інституті культури.
- «От Вінта» — український рок-гурт.
Міста-побратими
У Рівного 10 партнерських міст.
Угоду про партнерство підписано з:
Пйотркув-Трибунальський (Польща) (1997)- Забже (Польща) (2001)
Зволен (Словаччина) (1998)
Відін (Болгарія) (поновлено 2001)
Сєвєродонецьк (Україна) (2007)- Радомщанський повіт (Польща) (2013)
- Люблін (Польща) (2013)
Кобулеті (Грузія) (2016)
Протокол намірів про співпрацю підписано з:
- Ґданськ (Польща) (2010)
Оберфіхтах (Німеччина) (2006)
Меморандум про співробітництво підписаний з:
Монако (2015)
Див. також
- Рівненська область
- Рівненська агломерація
- UA: Рівне – телеканал суспільного мовлення
- ОГО — інформаційно-рекламний тижневик м. Рівне
- Радіо Трек — місцева FM-радіостанція
- Рівненський провулок у Житомирі.
- Синагога (Рівне)
Виноски
- Чисельність населення (за оцінкою) по містах обласного значення та районах на 1 липня 2020 року та середня чисельність у січні - червнi 2020 року (укр.). Головне управління статистики у Рівненській області. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 7 вересня 2020.
- Чисельність населення (за оцінкою) по містах обласного значення та районах на 1 липня 2020 року та середня чисельність у січні - червнi 2020 року (укр.). Головне управління статистики у Рівненській області. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 7 вересня 2020.
- Після 700-річчя Рівне святкуватиме… 600-річчя. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 16 лютого 2021.
- Клімат Рівного. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 6 грудня 2016.
- J. Kowiecki. Lubomirski Józef herbu Szreniawa (1751—1817) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1973.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom ХVIII/1, zeszyt 76.— S. 28. (пол.)
- Як виглядало Рівне 100 років тому (ФОТО). Радіо ТРЕК. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 17 грудня 2019.
- Tadeusz Przybylski. Lubomirski Kazimierz (1813—1871) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1973.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom ХVIII/1, zeszyt 76.— S. 30. (пол.)
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 31 października 1933 r. o zmianie granic miasta Równe w powiecie rówieńskim, województwie wołyńskiem. Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
- Як виглядало Рівне у часи німецької окупації (ФОТО). Радіо ТРЕК. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 17 грудня 2019.
- Russland, Rowno (нім). 1940/1942. Процитовано 12.12.2019.
- Постанова Верховної Ради УРСР від 11 червня 1991 року № 1183-XII «Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського правопису»
- Алея кованих металевих скульптур на Лебединці в Рівному. goldenpages.rv.ua (ua). Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 30 липня 2021.
- Офіційний сайт міського голови Рівного Володимира Хомка http://www.khomko.rv.ua/Khomko/ContentPages/Public/Mayor/headsRivne.aspx Архівовано 22 лютого 2019 у Wayback Machine.
- З історії міського самоврядування м. Рівне. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 27 липня 2016.
- Cities & towns of Ukraine. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 11 грудня 2021.
- В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год. Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.
- Про кількість та склад населення Рівненської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 3 травня 2015.
- Українське ефірне радіомовлення | ProRadio.Org.Ua. www.proradio.org.ua. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
- Ефірне радіомовлення в Україні. Архів оригіналу за 3 жовтня 2013. Процитовано 3 вересня 2015.
- Радіостанції України. www.chicagua.com. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 11 грудня 2021.
- Ukraine-fm.com. ukraine-fm.com. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 11 грудня 2021.
- «Рівненська Філія Концерну РРТ». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 3 вересня 2015.
- У Рівному відкрито Бурштиновий музей Архівовано 26 серпня 2010 у Wayback Machine. // інф. Korespondent.net за 25 серпня 2010 року
- На Лебединці у Рівному створюють нову локацію. rivne-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
- Пам'ятки природи Архівовано 4 червня 2010 у Wayback Machine. на Рівненська обалсна державна адміністрація (офіційний вебсайт) Архівовано 26 липня 2008 у Wayback Machine.
- Парк ім. Т. Г. Шевченка на www.wikimapia.org
- Сербін, Г. П. (1980). Ровенщина туристська: Путівник. Львів: Каменяр. с. 166.
- Кардинал – Рівне – Футзальний клуб Рівного (укр.). Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 2 липня 2020.
- Про БК “Рівне”. Баскетбольний клуб "Рівне" (укр.). 12 грудня 2017. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 2 липня 2020.
- Учасниці чемпіонату світу з шашок грають на спецдошках. Архів оригіналу за 11 грудня 2011. Процитовано 5 вересня 2011.
- Уривок кінохроніки: пуск першого тролейбуса в м. Рівне. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 20 січня 2014.
- Перший дуобус у Рівному: що, куди й навіщо (ФОТО). РОДТРК. Архів оригіналу за 1 лютого 2017.
- Рівне планує закупити нові низькопідлогові тролейбуси. Час-Дій. Інтернет-видання "Час-Дій". 21 травня 2020. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 22 травня 2020.
- Артист Ярослав Евдокимов рассказал «ОГ» о своих корнях Архівовано 3 травня 2015 у Wayback Machine. Областная газета, 12 ноября 2013
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К. : Темпора, 2007. — 244 с. — ISBN 966-8201-26-4.
- Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик. Генерал-поручник Людовика XV (1742—1759) Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.. — Ню-Йорк : Восьмий курінь УПС ім Григора Орлика, 1972. — 1972. — С. 19.
- Указ президента України 71/2020. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
Джерела та література
- Бовгиря А. М. Рівне // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 211. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- 725 років від часу першої писемної згадки про місто Рівне (1283). З сайту «Історична Волинь».
- Харват О. М., фот.: О. Харват, вступ. ст.: В. Луц. У фарватері істин // Рівне в мистецтві художників XVIII–XXI ст. Живопис, графіка = Rivne in the art of painters, XVIII–XXI century. — (Авторський проєкт ”Обличчя Планети Земля”) (Програма підтримки книговидання місцевих авторів та популяризації української книги в місті Рівне на 2011–2015 р.). — Рівне, 2015. — 135 іл. с.
- Борейко Г. Д. Культурно-мистецьке життя Рівненщини у 50–60-ті роки XX століття: монографія / Г. Д. Борейко ; Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. — Рівне: РВЦ МЕГУ ім. акад. С. Дем'янчука, 2013. — 204 с.
- Рівне в мистецтві художників XVIII—XXI ст. = Rivne in the art of painters, XVIII—XXI century: живопис, графіка: альбом / фот.: О. Харват ; пер. англ.: М. Цьомик ; вступ. ст.: В. Луц. — Рівне: У фарватері істин: Харват О. М., 2015. — 135 с. : іл. — (Авторський проект «Обличчя Планети Земля») (Програма підтримки книговидання місцевих авторів та популяризації української книги в місті Рівне на 2011—2015 рр.).
- Борейко Г. Д. Культурно-мистецьке життя Рівненщини у 50–60-ті роки XX століття: монографія / Г. Д. Борейко ; Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. — Рівне: РВЦ МЕГУ ім. акад. С. Дем'янчука, 2013. — 204 с.
- Równe // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 818. (пол.)
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
- Рівне // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
Посилання
- Офіційна сторінка Рівненської міської ради та її виконавчого комітету
- Офіційний сайт управління освіти Рівненського міськвиконкому
- Рівненська державна обласна бібліотека;
- Сфера-ТВ — рівненська телерадіокомпанія;
Цикл програм «Так було» про історію Рівного
- Рівне у 19 столітті. на YouTube
- Про музичну школу ім. Лисенка у Рівному. на YouTube
- Про Рівненську державну художню школу. на YouTube
- Про святкування 700-річного ювілею Рівного у 1983році. на YouTube
- Про підготовку до святкування 700-річного ювілею Рівного. на YouTube
- Визволення Рівного. на YouTube
- Неформальний рух. на YouTube
- Про художника і педагога Георгія Косміаді. на YouTube
- Рівненська дзвіниця на YouTube
- Магдебурзьке право на YouTube
- Перший політ над Рівним - 4 квітня 1912 року. на YouTube
- Баскетболіст Сергій Ліщук. на YouTube
- 100-річний Рівненський університет. на YouTube
- Рівненський футбол - три історії однієї перемоги. на YouTube
- Ігор Марко - рівненська зірка світового спідвею! на YouTube
- Від нагодованих коней до швидкісного інтернету: історія рівненської пошти. на YouTube
- Історія радіо. на YouTube
- Як народний спів робив щасливими попередні покоління?Рівненський композитор, диригент Микола Дацик. на YouTube
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.
