Рід Ґо-Ходзьо

Рід Ґо-Ходзьо (яп. 後北条氏, ґо-ходзьо-сі, «пізні Ходзьо») — самурайський рід у середньовічній Японії. Належить до роду Тайра нащадків імператора Камму. Засновником роду є Ісе Морітокі (1456—1519), який після служби у сьоґунаті Муроматі, створив власну «державу» у провінції Ідзу (суч. префектура Сідзуока). Його нащадки змінили родове ім'я «Ісе» на «Ходзьо», апелюючи до спадщини давнього роду Ходзьо, колишнього володаря земель Ідзу. Задля розрізнення роду Ходзьо 12—14 століть з родом Ходзьо 16 століття, у сучасній науковій літературі прийнято називати останніх Ґо-Ходзьо, тобто «Пізніми Ходзьо».

Родова емблема мон роду Ґо-Ходзьо — «три луски».

Впродовж 16 століття рід Ґо-Ходзьо зміг підкорити величезний регіон Канто. Центром його володінь стала провінція Саґамі із замком Одавара, найвеличнішим укріпленням періоду «воюючих країн» у Японії. Ґо-Ходзьо змогли утримати обширні території під своїм контролем ведучи безперервну війну проти численних ворогів — родів Асікаґа, Уесуґі, Такеда, Сатомі та інших.

У 1590 році, об'єднувач Японії — Тойотомі Хідейосі — узяв змором замок Одавара і знищив рід Ґо-Ходзьо. Останній голова роду не зміг оправитися від поразки, захворів на віспу і помер 1591 року. Володіння у регіоні Канто перейшли до васала Хідейосі, Токуґави Іеясу.