Рікардо Руїз де Ґауна

Рікардо Руїз де Ґауна був із числа баскської знаті, бо лише таким родинам доручалося кермування спортивними тогочасними клубами басків. Його предки були місцевими латифундистами та промисловими магнатами, відтак і Рікардо Руїза де Ґауну обирали в різні громадські асоціації. Коли в місті постав спортивний клуб Ґауни стали його акціонерами-партнерами, і так триває покоління за поколінням.

Рікардо Руїз де Ґауна продовжував родинні фінансові справи і був активним партнером спортивного клубу, а поготів його обрали в 1972 році президентом клубу «Депортиво Алавес»[2]. Прийшовши до команди в часі падіння команди (коли вони перебували в Терсері), йому вдалося об'єднати тренерський штаб та футболістів таки піднятися класом вище. В сезоні 1972-1973 тренував Колдо Аґірре (Koldo Agirre), який стабілізував гру в обороні команди і їм дещиці не вистачило для перехідних ігор (3 місце на фініші). Наступного сезону вдалося запросити відомого гравця Романа Ґаларраґу (Román Galarraga), і з ним команда стала беззаперечним лідером 2 групи Сегунди та з першого місця кваліфікувалася до Сегунди. Відтак, каденція Рікардо Руїза де Ґауни дійшла до кінця і на позитивній ноті він поступився місцем своїм партнерам, наступній знатній родині Ґараїв, зокрема їх представнику, що раніше вже управляв клубом — Хуану Арреґуї Ґараю.

Але, поступившись посадою президента алавесців, Рікардо Руїз де Ґауна продовжував свої фінансові справи (розвинувши готельний бізнес та логістично-транспортну компанію), окрім того сприяв спорту в столиці Алави, прищепивши й своїм нащадкам любов до спорту та клубу. Так, в 2010 році, їхня родина підставила плече підтримки клубу, опісля фінансового фіаско Пітермана, ввійшовши в члени правління й утримуючи над ним фінансовий тріумвірат[3].

• Рікардо Руїз де Ґауна серед очільників футбольного клубу «Депортіво Алавес» (ісп.)
• Президенти футбольного клубу «Депортіво Алавес» (ісп.)