Сабіль

Сабіль, себіль[1] (араб. سبيل‎‎‎) — вид фонтану в арабській архітектурі. Громадське джерело питної води, розташована окремо або пристінна споруда, часто оздоблена різьбленням. В Османській імперії сабілі часто будували біля перетину доріг або біля мечетей для втамування спраги і обмивань перед релігійними ритуалами. Вважалося, що будівництво сабілів підкреслює важливість правителя, і на багатьох були написані імена тих, хто їх облаштував[2].

Сабіль Ахмеда III в Стамбулі

Історія

У Стамбулі XVI століття сабілі були символом суспільного достатку. Жертвування грошей на будівництво сабіля вважалося благочестивою справою. Багато сабілів щедро прикрашались орнаментальним різьбленням і віршами, які утворювали хронограму дати будівництва в цифрах абджадії. Сабілі відігравали важливу роль у суспільному житті до XX століття, коли в будинки прийшов водопровід.

У даний час сабілі використовуються не за призначенням, багато з них зруйновано[3].

Галерея

Примітки
  1. История искусства. — Litres, 2017. — 522 с. — ISBN 9785040426690.
  2. Anthony Assetto, Cassidy Hobbs, Joshua Lessard, Judith Bing (March 2010). Ottoman Sabils of Jerusalem (англ.). Drexel University.
  3. Nilüfer Sağlar Onay, Ayşe Hilal Uğurlu. A public meeting point: “Sebil” of Nuruosmaniye (англ.). ITUJ.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.