Сава Хенція

Хенція народився в селі Себешел, в родині священика. 1862 року після закінчення початкової освіти, його віддали в помічники дядькові, який навчив його ретушуванню світлин.[1] Наступного року він підхопив черевний тиф, який лікували хініном, який дав ускладнення на його слух.[2]

Робота зі світлинами надихнула його продовжити свою діяльність в мистецтві. З 1865 по 1870 рік навчався в Бухарестському національному університеті мистецтв у Георге Татареску та Теодора Амана.[1] Після цього отримав стипендію у Французькій академії витончених мистецтв та влаштувався працювати до престижної майстерні Александра Кабанеля. 1873 року повернувся до Бухареста та став вчителем малювання та каліграфії в притулку для сиріт Елени Доамни.[1]

Чотири року потому, за рекомендацією доктора Кароля Давила, він став кореспондентом в медичних армійських корпусах та брав участь в Російсько-турецькій війні. В цей період йому вдалося намалювати багато баталій та битв, багато з яких він згодом переніс на акварель.[2] Його картина артилерійської битви під Калафатом була зображена на поштовій марці 1977 року.[3]

Після війни працював вчителем, оздоблювальником та ілюстратором книг.[1] В період між 1901 та 1902 роками був обраний одним із тих, хто відновлював панно та розписи в монастирі Бребу. В монастирі Черніца писав портрети його засновників.

• Його будинок в Себешелі був історичною пам'яткою. Проте 2001 року обвалився дах і влада зняла будинок з переліку пам'яток.
• Одна з вулиць Бухареста названа на його честь

• 
  Брати (1882)
• 
  Дівчина з голубами (1875)
• 
  Прийомна мати (1890)
• 
  Портрет циганки (1881)

• Роботи Хенції
• Шедевр Сами Хенції