Салернська медична школа

Сале́рнська меди́чна шко́ла (лат. Schola Medica Salernitana; італ. Scuola Medica Salernitana) — центр підготовки лікарів у середньовічній Європі. Розташовувалась в італійському місті Салерно. Виникла бл. ІХ ст. як вища медична школа. При ній було складено перший європейський «Антидотарій» з рецептами, способами дії ліків та їхнього застосування. Деякими дослідниками вважається найдавнішим університетом Європи, хоча офіційного статусу університету не отримала. Також — Сале́рнська шко́ла.

Медична школа в Салерно, зображена в Каноні медичних наук Авіценни
Гравюра, на які зображено лікарів і пацієнтів Салернської школи XI–XII століття.

Історія

Монастир Монте Кассіно здавна мав у Салерно шпиталь для хворих ченців. З групи лікарів цього шпиталю виникла одна з перших вищих медичних шкіл Європи.

В історії Салернської школи виділяють два періоди — грецький — від початку існування школи і до XII століття, та греко-арабський — з середини XII століття.

За архієпископа Альфануса та з допомогою Костянтина Африканського, який добре розбирався в медицині й займався перекладами грецьких та арабських медичних трактатів на латину, школа набула великого розголосу. Період розквіту припадає на X–XIII століття.

Великий корпус медичних знань того часу було представлено в створених у Салерно трактатах Liber Graduum, Antidotarium Nicolai та Circa Instans. Відбулося виокремлення фармації, як окремої галузі медичного знання, що було закріплено Салернським едиктом Фрідріха II. Особливою ​​славою користувалася гігієнічна поема «Правила салернської школи» (лат. «Regimen scholae Salernitanae»), вперше надрукована в 1480 році в Кельні, що відтоді багато разів перевидавалася.

На початку XIII століття тут була створена праця «Flos medicinae» («Цвіт лікарського мистецтва»), в якому висвітлювались найрізноманітніші питання, в тому числі й погляди на те, яким повинен бути лікар, призначення медицини, теорія зараження й багато іншого.

У Школі Салерно жінки допускалися як до навчання, так і до викладання. Так, в XI столітті тут викладала Абелла, яка написала трактати «De atra bile» («Про чорну жовч») і «De natura seminis humani» («Про природу людського сім'я»). Серед учених жінок, викладачів школи близько 1059 року була Тротула — «nobilis matrona». З її праць до нашого часу дійшли «De passionibus mulierum» («Про жіночі хвороби») і «De compositione medicamentorum» («Про складання ліків»). Її праці неодноразово цитувалися багатьма авторами в XI–XII століттях.

Збереглося багато інших медичних трактатів, написаних жінками Салернської школи. Так, Ребекка де Гуарна написала трактати «Про лихоманки», «Про сечу», «Про зародки» та інші.

У 1480 році з'явилася знаменита праця «Салернський кодекс здоров'я», що належав Арнольду з Вілланови.

Анатомічні студії на свинях примножили медичне знання завдяки плідному припущенню, що між анатомією свині та людини існують принципові відповідності. Рецептом успіху школи в Салерно було гармонійне поєднання медичного знання з різних культур: грецької, арабської, західно-латинськох та єврейської.

Навчання

1240 року Фрідріх II видав указ, що визначав правила організації медичного навчання erlässt Friedrich II. Заснований в 1224 році Неапольський університет став конкурувати з Школою в Салерно.[1]
Навчальний план виглядав таким чином:

  • 3 роки — Логіка,
  • 5 років — Медицина (потім хірургія і анатомія, після цього автопсія людського тіла),
  • однорічна практика в лікаря.

Окрім медицини тут вивчали філософію, теологію та право. Деякі дослідники розглядають школу в Салерно як перший університет, хоча офіційно вона не мала такого статусу.

Відомі особистості, пов'язані з школою
Матео Сільватіко з учнями в ботанічному саду
  • Костянтин Африканець (1017–1087)
  • Адель Сарацинська (XII століття)
  • Варфоломій Салернський (XII століття)
  • П'єтро Мусандіно
  • Мавр Салернський
  • Тротула (XII століття)
  • П'єтро да Еболі († до 1220)
  • Рогир Фругарді (* до 1140; † бл. 1195)
  • Урсо Калабрійський († 1225)
  • Жиль де Корбей (* бл. 1140; † перша чверть XIII ст.)
  • Джовані да Прочіда (1210–1298)
  • Матео Сільватіко (* бл. 1280, † 1342)

Примітки
  1. див. посилання A. G. Chevalier: Die Schule von Salerno

Література
  • Gerhard Baader: Die Schule von Salerno, in: Medizinhistorisches Journal 13/1978, Seite 124–145
  • George W. Corner: Salernitan surgery in the twelfth century, in: British Journal of Surgery 25/1937, Seite 84-99
  • Danielle Jacquart: Die scholastische Medizin, in: Mirko D. Grmek (Hg.), Die Geschichte des medizinischen Denkens. Antike und Mittelalter, München 1999, Seite 216–259 ISBN 3-406-40286-0
  • Kay Peter Jankrift: Die Schule von Salerno, in: ders., Krankheit und Heilkunde im Mittelalter, Darmstadt 2003, Seite 41-45 ISBN 3-534-15481-9
  • La regola sanitaria salernitana, premessa storica di Cecilia Gatto Trocchi, introd. di Roberto Michele Suozzi, Roma, Newton Compton, 1993, ISBN 88-7983-006-6
  • La scuola medica salernitana e i suoi mestieri, Andrea Sinno, a cura di Marcello Napoli, Avellino, Edizioni Ripostes, 2002
  • Trotula : un compendio medievale di medicina delle donne, a cura di Monica H. Green; traduzione italiana di Valentina Brancone, Firenze, SISMEL — Edizioni del Galluzzo, 2009

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.