Санає

Санає (Sanae, яп. 早苗) – ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який прийняв участь у Другій Світовій війні.

«Санає»
早苗
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець типу «Вакатаке»
Держава прапора	Японія
Належність
Корабельня	верф Uraga Dock
Закладено	5 квітня 1922
Спущено на воду	15 лютого 1923
Введено в експлуатацію	5 листопада 1923
На службі	1923 – 1943
Загибель	18 листопада 1943 потоплений у морі Сулавесі
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	900
Довжина	85,3 м
Ширина	7,9 м
Осадка	2,5 м
Технічні дані
Рухова установка	2 парові турбіни, 3 парові котла
Потужність	21500 к.с. (16 МВт)
Швидкість	36 вузлів
Дальність плавання	3 000 миль (5 600 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж	110
Озброєння
Артилерія	3 (3×1) × 120-мм / 45 калібрів гармат Тип 3
Торпедно-мінне озброєння	4 (2х2) × 533-мм торпедних апаратів 20 мін
Зенітне озброєння	2 × 7,7-мм кулеметів

18.11.43

Район потоплення «Санає»

Корабель, який став третім серед есмінців типу «Вакатаке», спорудили у 1923 році на верфі Uraga Dock.

У серпні 1937 року на тлі початку Другої японо-китайської війни Санає задіяли у операції з вивозу японських громадян із кількох міст південного Китаю (Фучжоу, Амой, Шаньтоу, Гуанчжоу).

На момент вступу Японії у Другу світову війну Санає відносився до 13-ї дивізії ескадрених міноносців, яка підпорядковувалась 2-му військово-морському округу (2nd Naval District),[1] він же військово-морський округ Куре (Kure Naval District). Перші кілька місяців війни есмінець займався патрульно-ескортною службою у водах Японського архіпелагу, зокрема, в районі протоки Бунго (веде із Внутрішнього Японського моря в океан між островами Сікоку та Кюсю) та біля західного узбережжя Кюсю.

З кінця квітня та до початку жовтня 1942-го есмінець водив конвої між Муцуре та Мако (база на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки). Також одного разу він провів конвой з Мако до Уджини (порт на північно-східному завершенні Кюсю), а іншого супроводжував транспорти  з Японії до Такао (наразі Гаосюн на Тайвані).

Далі Санає здійснив два рейси з конвоями із Мако через Кап-Сен-Жак (наразі Вунгтау на півдні В’єтнаму) до Сінгапуру та назад до Формози – з 17 жовтня по 21 листопада та з 26 листопада по 23 грудня 1942-го (в останньому випадку пунктом повернення був не Мако, а Такао). 1 – 6 січня 1943-го Санає утретє супроводив конвой з Мако до Кап-Сен-Жак, проте на цей раз не рушив далі на південь, а 10 – 17 січня прослідував назад на Формозу до Такао.

З другої половини січня 1943-го Санає три місяці працював на комунікації між районом Формози (Мако, Такао) та японським портом Моджі. Після цього з 1 травня по 26 червня есмінець супроводив конвої по маршруту Такао – Маніла – Балікпапан (центр нафтовидобутку на сході Борнео) – Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів) – удруге Маніла – знову Палау – утретє Маніла – Такао. З 1 липня Санає 1,5 місяця здійснював рейси між Такао та Моджі, потім  пройшов доковий ремонт у Куре, а 5 – 11 вересня охороняв конвой на переході з Моджі до Мако.

13 – 16 вересня 1943-го Санає ескортував з Мако до Маніли судно-носій десантних засобів «Акіцу-Мару», 17 – 19 вересня прослідував до Такао, після чого знову вирушив у похід до Нідерландської Ост-Індії та Мікронезії і з 21 вересня по 10 листопада супроводжував конвої по маршруту Такао – Маніла – Балікпапан – Палау – удруге Балікпапан – знову Палау.

15 листопада 1943-го Санає повів з Палау до Балікпапану ковной №2513. Незадовго до завершення 18 листопада у північній частині моря Сулавесі американський підводний човен USS Bluefish випустив по Санає три торпеди, одна з яких поцілила та потопила есмінець.[2]