Свобода (фільм, 2009)

Події в фільмі відбувається у сільській місцевості Франції у 1943 році, під час колабораціоністського уряду Франції. Застряглий в окупованій країні маленький табір румунських циган бродить, ховаючись від німецьких солдатів. Їх переслідує «привид», а коли вони ловлять його, виявляється, що це дев'ятирічний французький хлопчик Клод, який втік з сиротинця. Захоплений їх кочовим способом життя, він вирішує залишитися з ними і приєднується до каравану ромів. Скрипаль Талош, з розумом десятирічного дитини, дає Клодові прізвисько «Бідолаха» (Коркоро). Вони стають найкращими друзями …[1]

Актори : Джеймс Тьєррі (вгорі), Марі-Жозе Кроз (посередині) Марк Лавуан (внизу)

• Марк Лавуан — Теодор Росьєр
• Марі-Жозе Кроз — панна Лунді
• Джеймс Тьєррі — Фелікс Лавіль, «Талош»
• Карло Брант  — Како
• Бояна Панич — Тіна
• Арбен Байрактарай — Дарко

• Фільм Тоні Гатліфа «Свобода» є першою вагомою кінострічкою, доступною для широкої громадськості, що дає розуміння генезису трагедії французьких циган, які з осені 1940 року були поступово інтерновані у приблизно тридцятьох таборах, звідки багатьох з них вивезли до нацистських таборів смерті.[2]
• Прототипом для створення образу панни Лунді у фільмі послужила Іветт Лунді — вчителька французького села, розміщеного в зоні, окупованій під час Другої світової війни. Вона не без труднощів переконала циганів, які приїхали поселятися в село під час жнив, відправити своїх дітей до школи.[3]
• Завдяки невблаганності шкільної вчительки, колишній концтабір «Монтрей-Беле», де цигани були інтерновані під час Другої світової війни, класифікували як історичну пам'ятку.[4]
• За винятком Джеймса Тьєррі, який є французом, актори, що грають членів циганської сім'ї, походять з Румунії, Албанії, Косово, Грузії та Сербії. Жінка, яка грає бабусю, російського походження, але живе в Осло.
• Зараз історики вважають, що з двох мільйонів циган, які жили в Європі до війни, в нацистських таборах смерті було вбито від 250 000 до 500 000.[2]
• Музичні інструменти, якими користуються у фільмі, привезені з Трансільванії, вони ідентичні до інструментів 1943 року. Навіть колючий дріт з тих часів, щоб його розшукати в Румунії творцям фільму прийшлося проїхати близько 300 кілометрів.[2]
• Цигани, які знімалися у фільмі, прибули з Трансільванії. Вони пробули три-чотири місяці у Франції. Вони не знали сценарію, як і всі інші актори, вони не знали, що «Талош», якого вони обожнювали, буде убитий у фільмі. І коли прийшла сцена де в нього стріляють, вони почали кричати, у люті, вони справді билися з жандармами.[2]

• 2010 Нагорода Всесвітнього Монреальського кінофестивалю:
  • Гран-прі Америки (Grand prix des Amériques) — Тоні Ґатліф
  • найпопулярніший фільм фестивалю — Тоні Ґатліф
  • приз екуменічного жюрі — Тоні Ґатліф
• 2010 Нагорода Єрусалимського міжнародного кінофестивалю:
  • почесна відзнака «Дух свободи» — Тоні Ґатліф

• «Свобода» на сайті IMDb (англ.) (01.04.2021)