Світло в серпні
«Сві́тло в се́рпні» (в оригіналіангл. Light in August) — роман Вільяма Фолкнера 1932 року, написаний у стилі модернізму та південної готики.
Обкладинка українського видання. Видавництво Жупанського. 2013 рік. | |
Автор | Вільям Фолкнер |
---|---|
Назва мовою оригіналу | англ. Light in August |
Країна | Україна |
Мова | українська |
Серія | Лауреати Нобелівської премії |
Жанр | Модернізм, південна готика |
Видавництво | Видавництво Жупанського |
Видано | 2013 |
Тип носія | друкована книга |
Сторінок | 352 |
ISBN |
ISBN 978-966-2355-38-3 перекладач: Олег Король |
Попередній твір | Sanctuaryd |
Наступний твір | Pylond |
Зміст
Дія твору відбувається в часовому проміжку між Першою та Другою світовою війною. В його центрі — історія двох незнайомців, які прибувають в різний час до Джефферсона, округ Йокнапатофа, штат Міссісіпі, вигадане місце, за основу якого взята батьківщина Фолкнера, Лафаєт-Каунті, штат Міссіссіпі. Спочатку сюжет зосереджений на Ліні Гроув, молодій вагітній білій жінці з Алабами, яка шукає батька своєї очікуваної дитини, а потім переходить до життя Джо Крістмаса, що оселився в Джефферсоні й вважається білим, але сам таємно вважає, що має негритянське коріння. Після серії спогадів про раннє життя Крістмаса, сюжет поновлюється на життя і роботу Лукаса Берча, батька дитини Ліни, який втік від неї до Джефферсона і змінив своє ім'я, коли дізнався, що Ліна вагітна. Жінка на чиїй території проживали Крістмас і Берч, Джоанна Берден, нащадок аболіціоністів (по місцевому — Янки) ненависних громадянами Джефферсона, виявляється вбитої. Берча виявляють на місці злочину і він розповідає, що Крістмас мав з нею романтичні стосунки, і що він має негритянські коріння, маючи на увазі тим самим, що Крістмас винен у її вбивстві. У той час коли Берч сидить у в'язниці в очікуванні своєї нагороди за піймання Крістмаса, Байрон Банч, місцевий холостяк, закохується в Ліну. Банч шукає допомоги у місцевого ізгоя, опального екс-священика Гейла Гайтавера, щоб організувати пологи Ліни і захистити Крістмаса від лінчування. Гайтавер приймає пологи, але відмовляється захищати Крістмаса, проте Крістмас намагається сховатися в будинку Гайтавера, але його наздоганяє і вбиває місцевий військовий, після чого каструє Крістмаса. Берч їде з міста без нагороди, і роман закінчується тим, що анонімний торговець розповідає своїй дружиніи про пару автостопщиків яких він підібрав на дорозі в Теннессі — жінка з дитиною і чоловіком, який не був батьком дитини, пара продовжувала пошуки батька дитини.
У вільному, неструктурованому модерністському оповіданні, яке спирається на християнські алегорії і на традицію усної народної розповіді, Фолкнер розглядає теми раси, статі, класів і релігії на американському Півдні. Зосередивши увагу на невдахах, злочинцях, ізгоях, або й інших маргіналізованими членах суспільства, він зображує зіткнення відчужених людей з пуританської, упередженою сільською громадою. Перші думки про роман був змішаними; деякі рецензенти критикували і стиль Фолкнера і його тематику. Проте з плином часу роман стали вважати одним із найважливіших літературних творів Фолкнера і одним із найкращих романів ХХ століття англійською мовою.
Персонажі
Головні персонажі
- Ліна Гроув — молода жінка з Алабами. Прийшла до Джефферсона в пошуках Лукаса Берча — батька її дитини, яка от-от має народитися.
- Байрон Банч — старий парубок, що працює на тартаку в Джефферсоні. Закохується в Ліну, коли вона потрапляє на його робоче місце. Почувши в дорозі, що на джефферсонівському тартаку працює Банч, Ліна вирішила, що прізвище неправильно вимовили, а насправді йдеться про Лукаса Берча.
- Гейл Гайтавер — колишній священик із Джефферсона, приятель і наставник Байрона. Колись давно мусив відмовитися від священичої служби, коли виявилося, що його дружина їздила до Мемфіса на любовні побачення й там наклала на себе руки.
- Лукас Берч (Джо Браун) — молодик із Алабами, що спокусив Ліну й утік у далекий світ, дізнавшись від неї про її вагітність. Назвавшись Джо Брауном, влаштувався працювати чорноробом на тартаку — разом із Джо Крістмасом і Байроном Банчем. Оселився в околиці Джефферсона, в хатині на садибі Джоанни Берден, де вже проживав Джо Крістмас. На пару з цим новим приятелем Берч/Браун став бутлегер.
- Джо Крістмас — чоловік тридцяти трьох років, що приїхав до Джефферсона три роки перед розв'язком у романі. Мешкає в хатині, на території Джоанни Берден, і потайки має таємні сексуальні відносини з нею. Хоча він має світлу шкіру і є сиротою, не знаючи своїх справжніх батьків, він вважає, що його батько був афро-американського походження, і ця таємниця змусила його обрати долю знедоленого і мандрівника. Він працює на тартаку, до тих пір поки бутлегерство не починати приносити достатній прибуток.
- Джоанна Берден — єдина залишилася в живих з сімейства аболіціоністів приїхали в Джефферсон з Нової Англії, після Громадянської війни. Вона незаміжня, живе одна в садибі на околиці Джефферсона, має таємні сексуальні стосунки з Джо Крістмасом. Вона була вбита, імовірно Крістмасом, відразу після чого її будинок був спалений.
Другорядні персонажі
- Юф'юс «Док» Гайнз — дід Джо Крістмаса. Зразу після народження Джо підкидає його на поріг сиротинця, відтак стає кочегаром у цьому закладі, щоб стежити за хлопчиком. Пізніше, коли він чує, що Крістмас проходить за підозрою у вбивстві Джоани Берден, він їде в Джефферсон з дружиною і починає підбурювати людей до самосуду над Крістмасом.
- Місіс Гайнз — бабуся Джо Крістмас. Вона ніколи не бачила Крістмаса після ночі його народження і їде в Джефферсон, щоб протистояти спробам чоловіка організувати лінчування Крістмаса, бо вона хоче знову побачити його ще раз, перш ніж його засудять за вбивство.
- Міллі Гайнз — мати Крістмаса. Завагітніла після побачення з учасником мандрівногобродячого цирку, який, за її словами був мексиканцем. Вона вмирає при пологах, оскільки Юф'юс «Док» Гайнз відмовляється звернутися до лікаря для прийняття пологів.
- Мак-Ічерн — названий батько Крістмаса. Релігійний фанатик — методист, який намагається прищепити свою релігію усиновленій сироті Крістмас. Він не схвалює зростаючого непокори Крістмаса. У віці 18 років, під час сварки Крістмас вбиває його.
- Місіс Мак-Ічерн — названа мати Крістмаса. Намагається захистити його від жорстокого батька, хоча Крістмас ненавидить її й відкидає всі спроби бути доброю до нього.
- Дієтсестра — працювала в сиротинці, де жив Крістмас. Після того як він випадково бачить її з чоловіком в її кімнаті, вона безуспішно намагається, щоб його перевели в негритянський притулок.
- Містер Армстід — людина, яка допомагає Ліні на її шляху до Джефферсон, дає переночувати в своєму будинку, а потім довозить до міста на своєму фургоні.
- Місіс Армстід — дружина Армстіда, дає Ліні грошей, незважаючи на своє презирство до неї.
- Боббі — офіціантка в ресторані в Мемфісі, в яку закохується підліток Крістмас, і пропонує вийти за нього заміж в тугіше ніч, коли він вбиває свого батька на сільських танцях. Вона висміює цю пропозицію і йде від нього.
- Гевін Стівенз — освічена людина і окружний прокурор, який живе в Джефферсон і викладає свої коментарі на деякі події в кінці роману.
- Персі Грімм — капітан Національної гвардії, який вбиває Крістмаса і каструє його.
Стиль і структура
.
Класовість і релігійність
У «Світлі в серпні», як і в більшості інших романів про Йокнапатофу, йдеться головно про білошкірих бідняків-південців, які борються за виживання в зруйнованій післявоєнній економіці Півдня. Дійові особи — це здебільшого вихідці з нижніх верств, за винятком преподобного Гайтавера і Джоанни Берден. Усіх їх об'єднує бідність і пуританські цінності, які змушують їх дивитися з презирством на незаміжню матір — Ліну Гроув. Фолкнер зображує їх пуританські завзяття в негативному світлі, наголошуючи на його обмеженості й агресії, що призвело їх до «деформованості» в їхній боротьбі проти природи[2].
Прийняття і сприйняття роману
Уперше опублікований у 1932-му, роман спочатку мав помірний успіх. За цей рік вийшли чотири його видання. Тираж першого становив 11000 примірників, причому ще 1936 року залишалася не проданою значна кількість примірників четвертого видання. У 1935-му Моріс-Едгар Куандро переклав роман французькою мовою[3]. Того ж року опубліковано німецький переклад «Світла в серпні», а також кількох інших романів та оповідань Фолкнера. Ці твори привернули увагу німецької літературної критики, й нацистські цензори схвалили їх, оскільки сприйняли автора як консерватора-аграриста, прихильника боротьби за расову чистоту, однак невдовзі поставили на них заборону. Після Другої світової війни німецькі критики трактували Фолкнера як оптимістичного християнського гуманіста[4].
Згідно з Майклом Міллгейтом, хоча «Світло в серпні» не прийнято вважати найкращим Фолкнеровим романом, однак його вже на першій порі визнали «видатною книжкою, найважливішою для розуміння й оцінки його письменницького шляху в цілому»[3]. Міллгейт стверджує, що свого часу численні американські критики, переважно міські жителі північних штатів, вважаючи Південь відсталим і реакційним, зосереджували увагу передусім на інноваціях Фолкнера в техніці провадження оповіді, але не помічали або нехтували регіональні особливості, а також те, що персонажі й тло дії в різних творах автора взаємопов'язані[5]. Деякі рецензенти, вважаючи ці інновації хибами, давали Фолкнеру поради про те, як поліпшити стиль, і дорікали за європейські модерністські «штучки»[6]. Критики, яким не подобалися сцени насильства в романі, зневажливо прозвали його «готичним фентезі», тоді як на Півдні лінчування було повсякденною реальністю. Попри такі закиди, роман стали розглядати позитивно саме завдяки розвиненим у ньому темам насильства та інших вад суспільства, чим він різко контрастував із тодішньою сентименталістською й романтичною літературою Півдня[7].
У 1998 році американська видавнича компанія «Сучасна бібліотека» (англ. Modern Library) поставила «Світло в серпні» на 54 місце у своєму списку ста найкращих англомовних романів ХХ століття. Журнал «Тайм» зарахував «Світло в серпні» до ста найкращих англомовних романів, написаних у 1923—2005 роках[8].
Українські переклади
- Світло в серпні / В. Фолкнер; перекл. з англ.: О. Король. — Київ: Видавництво Жупанського, 2013.— 354 с. ISBN 978-966-2355-38-3
Література
- Anderson, John Dennis (2007). Student Companion to William Faulkner. Greenwood Publishing Group. ISBN 978-0-313-33439-9.
- Brooks, Cleanth (1963). William Faulkner: The Yoknapatawpha Country. Louisiana State University Press. ISBN 978-0-8071-1601-2.
- Faulkner, William (1990). Light in August. The Corrected Text. Vintage Books. ISBN 0679732268.
- Fowler, Doreen; Abadie, Ann (2007). Faulkner and Race. University of Mississippi Press. ISBN 1934110574.
- Hamblin, Robert W.; Peek, Charles A. (1999). A William Faulkner Encyclopedia. Greenwood Publishing Group. ISBN 978-0-313-29851-6.
- Hlavsa, Virginia V. James (1991). Faulkner and the Thoroughly Modern Novel. University of Virginia Press. ISBN 081391311X.
- Karem, Jeff (2004). The Romance of Authenticity: The Cultural Politics of Regional and Ethnic Literature. University of Virginia Press. ISBN 0813922550.
- Kartiganer, Donald M.; Abadie, Ann J. (1999). Faulkner and the Natural World. Univ. Press of Mississippi. ISBN 1578061210.
- Lloyd-Smith, Allan (2004). American Gothic Fiction: An Introduction. Continuum International Publishing Group. ISBN 0826415946.
- Martin, Robert K.; Savoy, Eric (2009). American Gothic: New Interventions in a National Narrative. University of Iowa Press. ISBN 1587293498.
- Millgate, Michael (26 June 1987). New Essays on Light in August. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-31332-2.
- Roberts, Diane (1994). The Myth of Aunt Jemima: Representations of Race and Region. Psychology Press. ISBN 0415049199.
- Ruppersburg, Hugh (1994). Reading Faulkner: Light in August. University Press of Mississippi. ISBN 0878057323.
- Singal, Daniel Joseph (1997). William Faulkner: The Making of a Modernist. Univ of North Carolina Press. ISBN 978-0-8078-4831-9.
- Yamaguchi, Ryūichi (2004). Faulkner's Artistic Vision: The Bizarre and the Terrible. Fairleigh Dickinson Univ Press. ISBN 0838640141.
Примітки
- Ruppersburg, с. 3.
- Brooks, с. 47.
- Millgate, с. 12.
- Hamblin, Peek, с. 146-7.
- Millgate, с. 15.
- Karem, 35.
- Karem, 36.
- Lacayo, 2005.