Секвоя-альбінос

Щоб вижити, дерево має поєднати своє коріння з корінням нормальної секвої, як правило, батьківського дерева, під яким воно проросло з насіння. Таким чином, дерево-альбінос отримує поживні елементи як рослина-паразит.[1][2][3] Відомі лише близько 60 екземплярів[2], які розташовані у природних парках штату «Генрі Ковелл Редвудс» (8 дерев) та «Гумбольт Редвудс» (решта). Однак точні місця розташування дерев широкому загалу не розголошуються, з метою захисту цих рідкісних рослин.[4] Вони досягають максимальної висоти близько 20 метрів[1] , що значно нижче звичайних секвой. У інших хвойних здатність до зрощення коріння відсутня, тому альбіноси їх видів не виживають достатньо довго, щоб стати досить високими деревами.[1]

Секвої-альбіноси були важливі для корінних народів США і включені до їхніх міфів. Так, народи Помо використовували ці дерева у церемоніях очищення.[5]

Також відомо 10 випадків секвой з химеризмом, які мають мозаїку з нормальних тканин та тканин з альбінізмом.[6] З них лише одна секвоя-химера здатна родити шишки. Оскільки її існуванню загрожувало будівництво залізниці (електрички) між округами Сонома та Марін в Каліфорнії, США,[7] її пересадили в інше місце.[8]

• 
  Секвоя-альбінос в парку Гумбольт Редвудс
• 
• 
• 

• Davis, D. F.; Holderman, D. F. (1 лютого 1980). The white redwoods: ghosts of the forest. Naturegraph Publishers. ISBN 978-0-87961-088-3.