Сенкай-Мару

Сенкай-Мару спорудили в 1926 році на верфі Mitsui Bussan K.K. Zosembu у Тамано на замовлення компанії Shimatani Kisen.[1]

Під час Другої японо-китайської війни судно 1 листопада 1937-го реквізували для потреб Імперського флоту Японії. До 24 листопада воно пройшло конверсію у допоміжний канонерський човен, під час якої було встановлено не менше чотирьох 120-мм гармат. Також корабель отримав можливість скидати глибинні бомби.

6 грудня 1937-го човен прибув в Рьодзюн (колишній Порт-Артур), після чого майже рік активно діяв біля узбережжя північного Китаю, виконуючи різноманітні завдання — від висадки розвідувальних груп до буксирування мішеней під час артилерійських вправ. У квітні 1938-го в району Чефу (наразі Яньтай) китайські вояки відкрили вогонь із рушниць, після чого Сенкай-Мару використав свою артилерію.

30 липня 1938-го висаджена в районі Лункоу розвідувальна група вступила у бій та втратила одного бійця загиблим, після чого отримала артилерійську підтримку від Сенкай-Мару. В подальшому протягом своєї китайської експедиції човен ще не менше семи разів використовував гармати під час дій по виявленню ворожих груп — п'ять разів у серпні та двічі у жовтні 1938-го.

2 листопада 1938-го судно повернули власнику.

23 лютого 1942-го Сенкай-Мару повторно реквізували для потреб Імперського флоту, проте на цей раз вирішили використовувати його як транспорт.

31 березня 1942-го Сенкай-Мару вийшов з Йокосуки та попрямував до Мікронезії, де відвідав острови Маркус та Уейк, після чого прибув на Маршалові острови. З 14 квітня по 28 квітня він побував на атолах Еніветок, Кваджелейн, Вот'є, Малоелап, Маджуро, Джалуїт, а 30 квітня — 1 травня відвідав острів Макін (острови Гілберта). На зворотньому шляху Сенкай-Мару зайшов на ще один атол із групи Маршалових островів — Мілі, а 18 травня повернувся до Японії.

З 19 травня по 20 червня судно на верфі Yokosuka Naval Yard пройшло певну модернізацію для потреб військової служби, а 28 червня вирушило у другий рейс до Мікронезії. Тут воно знову відвідало сім названих вище атолів на Маршалових островах, а 27 липня — 8 серпня здійснило зворотній перехід до Йокосуки.

3 вересня 1942-го судно вийшло з Йокосуки, 6 — 9 вересня провело на острові Тітдзіма (острови Огасавара), а 10 числа побувало на Іводзімі. 17 вересня Сенкай-Мару прибуло на схід Каролінських островів на атол Трук (ще до війни тут була створена потужна база ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів), а 21 — 26 вересня здійснило перехід до Рабаулу — головної передової бази японців у архіпелазі Бісмарку, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї.

Вже 26 вересня Сенкай-Мару опинилось на Соломонових островах, на якірній стоянці Шортленд — прикритій групою невеликих островів Шортленд акваторії біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались легкі бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшої відправки далі на схід Соломонових островів (на той час в архіпелазі вже півсотні днів йшли важкі бої за острів Гуадалканал). 28 вересня судно відвідало порт Кієта (східне узбережжя Бугенвілю за сім десятків на північ від Шортленду), після чого вирушило назад до Рабаулу.

1 жовтня Сенкай-Мару вже знову перебувало на стоянці Шортленд, звідки вирушило разом із групою інших суден під ескортом тральщика W-22. В якийсь момент Сенкай-Мару відділилось до конвою та попрямувало на північ до Каролінських островів, розпочавши таким чином зворотній рейс до Японії.

У другій половині дня 7 жовтня в районі за шість сотень кілометрів на південний схід від Трука судно поцілив однією торпедою підводний човен Amberjack. Втім, Сенкай-Мару не втратило можливість рухатись, довернуло у напрямку, звідки прийшла торпеда, та скинуло дві глибинні бомби, після чого повернулось на свій курс. Зазначені бомби не зашкодили Amberjack, котрий сплив та вирушив наздогін. Спершу спротивника провели безрезультатний артилерійський бій на великій дистанції (хоча Сенкай-Мару і не було більше канонерським човном, проте мало певне озброєння для самозахисту), після чого Сенкай-Мару за допомогою зміни курсу ухилилось від випущеної субмариною другої торпеди. Нарешті, через 2,5 години після першого влучання Amberjack випустив третю торпеду, котра також вразила ціль. Сенкай-Мару затонуло, загинуло 3 члени екіпажу.[2]