Сербен

Сербен — давній ритуальний танок, гаївка, яку водять на Великдень виключно чоловіки. Обряд водіння сербена зафіксований у прикарпатському селі Чортовець Городенківського району Івано-Франківської області[1].

Сербен, село Чортовець

Етимологія

Імовірно, від нім. Serbien, тобто Сербія. За словами Івана Палагіцького, ватаги учасників великоднього дійства, сербенське коло «водять у селі здавна, а походить він із Сербії. Один панич його придумав там, щоб ним веселити і гуртувати народ»[2].

Опис

Ритмічні рухи сербена складаються із трьох кроків вперед, кроку назад, змаху руками доверху, згодом донизу. За припущеннями етнографа Ярослава Левкуна, великодній танок схожий на сербський військовий чоловічий танець[3].

У давнину сербен танцювали на Великдень, а згодом, за словами пароха Теодора Оробця, танець виконували також у великодні понеділок, вівторок і на Провідну неділю[4].

Сербен танцюють лише чоловіки і хлопці, взявшись за руки[3]. Жінки та дівчата можуть тільки співати і спостерігати за дійством. Танок розпочинає заводило, найпочесніший чоловік з металевим топірцем у руках, як своєрідним символом старшинства.[4] Він після великоднього обіду закликає спершу співом: «Пішов сербен по зарінку, за ним за ним дівчє в вінку… Ой сербене сербеночку, не смуть мою головочку». Сербен вишикуваний строго за ієрархією: від найстаршого до наймолодшого учасника.[5] Великодній танок супроводжував сопілкар[6].

Учасники у селі Чортовець тричі обходили спочатку навколо греко-католицької церкви Святої Трійці, а потім прямували через усе село до православного храму[2][7].

Слова

Пішов сербен по зарінку,
За ним, за ним дівчє в вінку…
Ой сербене, сербеночку,
Не смуть мою головочку
Ой сербене, сербеночку,
Не смуть мою головочку,
Бо вона вже засмучена,
За нелюбом заручена.
Ой у полі вівса много
Половина зеленого.
Ішли хлопці в поле жати,
Та й забули серпи взяти.
Серпи взяли, хліб забули,
Отакі — то женці були.
Вернулисі за серпами
Та й забули хліб з торбами.
Далі хлопці, далі наші,
Наварила мама каші,
А якої — пшоняної,
Далі, хлопці, далі мої…
Накосивсі бусьок сіна,
Заросивсі по коліна,
Та най тая чапля косить,
Що високо фартух носить.
Ой, дівчино чорнобрива,
Чим ти брови намастила.
Капервасу купувала,
Чорні брови малювала.[7]
Зовнішні відеофайли
Сербен, село Чортовець, 2015

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.