Сигнали примирення

Сигнали примирення- (англ. calming signals) - мова рухів тіла собаки, використовувана нею для вираження стану стресу, замозаспокоєння і уникнення соціальних конфліктів [1].

Історія сигналів примирення

Мовою собак до недавнього часу було прийнято вважати тільки лише описані К.Лоренц пози, за допомогою яких собаки висловлюють агресію і страх, домінантність і підпорядкування.

Однак у дев`яностих роках XX століття групою експертів- кінологів з Норвегії, в тому числі Тюрід Ругос, були відкриті і детально описані більш тонкі способи самовираження собак - сигнали примирення, раніше були відомими вченим лише в якості способу комунікації у вовків. З етологічної точки зору сигнали примирення являють собою перенаправлену поведінку, за допомогою якої тварина знімає стрес і намагається заспокоїти соціальних партнерів [2].

В даний час описано близько 30 сигналів таких, як повороти голови та тулуба, моргання, облизування, завмирання, струшування, нюхання землі, поділ, наближення по дузі і ін.

Новий погляд на собаку

Сигнали примирення дуже різноманітні. Одні з них - дрібні, часом ледь помітні рухи та пози, інші являють собою цілі ланцюжки дій, причому кожна група сигналів виконує свою функцію.

Знання сигналів примирення кардинально змінило розуміння поведінки собак, дозволяючи виявити їхні приховані почуття. Якщо до відкриття сигналів примирення в деяких ситуаціях певна поведінка собаки вважалася агресивною і домінантною, то зараз завдяки їм така поведінка може бути ідентифікована як страх і невпевненість собаки що означає докорінну відмінність в реакції тренера та корегуванні поведінки від колишньої[3].

Практичне застосування

Практичне застосування сигналів примирення надзвичайно різноманітне і зачіпає всі галузі спілкування з собакою, оскільки сигнали примирення здатні вказати на найменше внутрішнє напруження тварини навіть у тих випадках, коли зовнішній прояв цієї напруги не спостерігається. Розуміючи мову собаки, господар або тренер може легко заспокоїти тварину, або вплинувши на неприємну для собаки ситуацію, або відповідаючи їй за допомогою імітації деяких сигналів примирення власними рухами тіла.

На сигналах примирення засновані більш ефективні способи корекції поведінки. Так наприклад, замість того, щоб привчати собаку до людини, якої вона боїться, можна, уникаючи методу інструментального обумовлювання, використовувати прямий діалог з собакою на її мові: просити людину, яка здається собаці небезпечною, повернутися до неї спиною або боком, відвернути голову і триматися на такій відстані, на якій собака перестає показувати якісь сигнали примирення. Лаючу біля дверей собаку можна заспокоїти, вставши між нею і дверима і повернувшись до собаки спиною[4].

Примітки
  1. Тюрід Ругос (2008). Діалог з собаками: сигнали примирення (Пер. з англ.). Видавництво Догфренд Паблішерс. с. 76. ISBN ISBN 978-3-9502645-2-4.
  2. Мартіна Нагель, Кларисса фон Райнхардт (2008). Стрес у собак (Пер. з нім.). Видавництво Догфренд Паблішерс. с. 135. ISBN ISBN 978-3-9502645-1-7.
  3. Андерс Халлгрен (2008). Альфа-синдром: лідерство або невиправдана жорстокість? (Пер. з англ.). Видавництво Догфренд Паблішерс. с. 124. ISBN ISBN 978-3-9502645-0-0.
  4. Тюрід Ругос (2008). Лай - про що говорять собаки? (Пер. з англ.). Видавництво Догфренд Паблішерс. с. 104. ISBN ISBN 978-3-9502645-4-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.