Сидерофори

Сидерофо́ри (грец. носій заліза) — хімічні сполуки, що хелатують іони заліза, і які виділяються деякими мікроорганізмами.

При рН близькому до нейтрального (~7) іони Fe3+ мають дуже низьку розчинність у воді, тому мікроорганізми не можуть засвоювати залізо безпосередньо з навколишнього середовища. Такі іони утворюються в аеробних умовах (наприклад, в ґрунті) з іонів Fe2+. Останні мають високу розчинність і можуть засвоюватися мікроорганізмами. Виділений до середовища сидерофор утворює комплекс з іонами Fe3+, який згодом потрапляє всередину клітини мікроорганізму за допомогою механізмів активного транспорту. Багато сидерофорів належать до групи так званих пептидів нерибосомальних. Також велика група сидерофорів є похідними гідроксамової кислоти, яка є дуже сильним хелатором.

Іншими стратегіями збільшення розчинності, а значить, біодоступності іонів Fe3+ є збільшення кислотності середовища, використовується, наприклад, коренями рослин, або позаклітинне відновлення іонів Fe3+ до більш розчинних іонів Fe2+.

Приклади сидерофорів, що синтезуються мікроорганізмами:

та інші.

Джерела

  • Biology of Microorganisms, Eleventh Edition, Pearson Education
  • Jankiewicz Urszula. Charakterystyka i znaczenie piowerdyn bakterii z rodzaju Pseudomonas. «Microbiology». 48, s. 243–254, 2009.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.