Симфонія № 8 (Шуберт)

Симфонія № 8 Ф. Шуберта, сі мінор (D.759), була написана композитором 1822 року й містить дві завершені частини, замість традиційних для класичного циклу 4-х, через що й отримала назву Незакінчена нім. Unvollendete. Існує також майже закінчений клавір третьої частини — Скерцо, дві сторінки цієї частини були оркестровані композитором. Існувала також гіпотеза, що Ф.Шуберт писав і четверту частину — фінал до цієї симфонії, який згодом став антрактом до спектаклю «Rosamunde», проте підтверджень цій гіпотезі не існує.[1]

Симфонія № 8
Композитор	Франц Петер Шуберт
Каталог	759
Створено	1822 (1)
Видано	1865
Тональність	Сі мінор
Тривалість	23 хв.
Прем'єра
Дата	17 грудня 1865
Симфонія № 8 у Вікісховищі

The Unfinished, third movement, Facsimile, 1885, In J. R. von Herbeck's Biography

Рукопис симфонії було випадково знайдено приятелем композитора Анцельмом Гуттенбреннером (Anzelm Hűttenbrenner) в 1865 році, через 37 років після смерті автора, в архіві музичного товариства Грацу, для якого Шуберт писав цей твір, як подяку за визнання його почесним членом цього товариства. Це була сі мінорна симфонія. Вона була вперше виконана в грудні 1865 року — через 43 роки після створення.

В той час коли Шуберт писав цю симфонію, він вже був відомий як автор прекрасних пісень і фортепіанних п'єс, але жодна з написаних симфоній не була публічно виконана. Нова сі мінорна симфонія створювалася спочатку у вигляді перекладення для двох фортепіано, а потім вже — в партитурі. У фортепіанному варіанті збереглися нариси трьох частин, але в партитурі композитор записав тільки дві. Тому згодом вона одержала назву «Незакінчена». Дотепер у всьому світі ведуться суперечки, чи є вона незавершеною, чи Шуберт повністю втілив свій задум в двох частинах замість чотирьох, як це було прийнято в той час.

Існує думка, що композитор збирався писати звичайну чотиричастинну симфонію. Його ідеалом, до якого він прагнув наблизитися, був Бетховен. Про це свідчить Велика мажорна симфонія Шуберта. А написавши ці дві частини, він міг просто злякатися — так вони не були схожі на все написане в цьому жанрі до нього. Ймовірно, композитор не зрозумів, що створене ним — шедевр, що відкриває нові шляхи в розвитку симфонії, визнав симфонію невдачею і залишив роботу.

Проте дві частини цієї симфонії залишають враження дивовижної цілісності, повноти і завершеності. Незакінчена симфонія — це нове слово в цьому жанрі, що відкрило дорогу романтизму. І тільки романтичне осмислення дало можливість почуттям проникнути в сталий устрій симфонічної будови і поєднати в новий образ. До симфонічної музики ввійшла нова тема — це внутрішній склад людини, яка гостро відчуває свій розлад з оточуючою дійсністю. Якби ця симфонія прозвучала відразу після написання, то вона могла б зробити ще більший вплив на розвиток музики. Але світ познайомився з нею в той час, коли вже з'явилися романтичні симфонії Мендельсона, Берліоза, Ліста.