Система розробки родовища горизонтальними шарами

Система розробки родовища горизонтальними шарами — при цих системах потужний пласт з кутами падіння понад 30-35º поділяється на горизонтальні шари завтовшки 3,0-3,5 м. Шари можуть відроблятися як у висхідному, так і у низхідному порядку в залежності від способу управління покрівлею, що застосовується у лаві, і міцності вугілля. Значні втрати вугілля при управлінні покрівлі повним обваленням, зумовлена цим висока пожежна небезпека, складність управління покрівлею і аварійність робіт при зависанні порід, що перепускаються з відроблених шарів (з причин малої довжини лави), обмежують застосування системи розробки горизонтальними шарами з обваленням покрівлі.

Система розробки горизонтальними шарами: 1 — поверховий польовий транспортний штрек; 2 — те ж вентиляційний; 3 — транспортний проміжний квершлаг; 4, 5 — пластові основні штреки; 6 — вуглеспускна піч; 7 — вентиляційна піч (вона ж і закладна); 8 — шаровий конвеєрний штрек; 9 — вентиляційний шаровий штрек; 10 — вентиляційний квершлаг; 11 — польова вентиляційна збійка; 12 — розрізний орт; 13 — флангова повітроподавальна піч; 14 — міжшарові збійки для провітрювання.

Загальний опис

При виїмці шарів знизу вверх із закладкою виробленого простору закладний матеріал, який поступово ущільнюється, викликає осідання і розтріскування вугільного масиву, що може призводити до вивалення шматків вугілля, а також сприяти самозапаленню пласта. У зв'язку з цим в останній час перевага віддається низхідному порядку відробки шарів із закладкою (рис.).

В основному застосовується поверхова підготовка шахтного поля з польовими або груповими штреками, котрі проводять по інших пластах. За простяганням поверх поділяється на односторонні або двосторонні виїмкові поля завдовжки, відповідно, 150 і 300 м.

Кожне виїмкове поле (двостороннє) посередині розкривається з польового штрека проміжним квершлагом, що продовжується центральним ортом і перетинає пласт на всю потужність. Від центрального орта по пласту біля підошви і покрівлі проводять два основних штрека, а від них в середині виїмкового поля — дві центральні печі, які закріплюють суцільним кріпленням. У кожній з печей влаштовують два відділення — вантажне і ходове. Піч, розташовану біля покрівлі пласта, використовують як вуглеспускну, а біля підошви — для доставки кріпильного лісу, матеріалів та обладнання і для вентиляції. У нижній частині вуглеспускної печі влаштовують бункер.

У породах підошви пласта або по розташованому поблизу пласта (якщо він є) проводять вентиляційно-закладну піч і від неї — короткі вентиляційні квершлаґи з розрахунку один квершлаґ на два шари. Піч складається з двох відділень — ходового з трубопроводом для спуску закладного матеріалу і робочого, що служить для спуску лісоматеріалів і обладнання.

Біля кожної з меж виїмкового поля проводять також по дві печі (в покрівлі і біля підошви пласта), що використовуються для підготовки горизонтальних шарів.

Шарові штреки здебільшого проводять за допомогою буропідривних робіт і в більшості випадків закріплюють дерев'яним кріпленням. Для більшої стійкості вони проводяться не на всю висоту шару, а із залишенням вугільної стелини завтовшки 1,0-1,5 м.

Очисні роботи в шарі починаються від розрізного орту, який проведено на дальній межі виїмкової дільниці. Звичайно виїмка вугілля здійснюється буро-підривним способом. Перед висаджуванням шпурів вибійний конвеєр встановлюють біля самого вибою, а до першого ряду стійок на 2/3 їхньої висоти прикріплюють металеву сітку. Завдяки цим заходам забезпечується навалка вугілля за рахунок енергії вибуху. Тільки близько 40% відбитого вугілля прибирається вручну.

Транспортування вугілля виконується скребковим конвеєром шаровим штреком до вуглеспускної печі і далі проміжним квершлаґом на поверховий транспортний штрек.

Закладний матеріал по трубах подається з вентиляційного штрека по вентиляційно-закладній печі, вентиляційному квершлаґу і шаровому штреку у вироблений простір шару. Найчастіше застосовується пневматична закладка. При цьому закладна установка розташовується на вентиляційному горизонті в районі проміжного квершлаґу.

Переваги такої системи: можливість розробки пластів з потужністю, що суттєво змінюється; малі втрати вугілля і невелика ймовірність виникнення пожеж при технічно правильному веденні закладних робіт; зручне положення робочих у вибої.

Недоліки: великий обсяг проведення підготовчих виробок; невелика довжина очисного вибою, що ускладнює застосування високопродуктивної техніки; шарові штреки наражаються на інтенсивний вплив очисних робіт; великі витрати лісоматеріалів; наявні в пласті породні прошарки виймаються разом з вугіллям.

Умови застосування: пласти з кутами падіння понад 30º і потужністю понад 8 м, з вугіллям будь-який міцності і газоносності при бокових породах будь-якої стійкості. Особливо бажано застосування системи на пластах з потужністю, що змінюється, на сильно порушених дільницях, в місцях роздування пластів і т. ін.

Подальше вдосконалення системи здійснюється шляхом створення засобів комплексної механізації очисної виїмки із закладкою, що твердіє, для виключення необхідності зведення попереднього кріплення.

Див. також

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.