Слісаренко Ігор Анатолійович

Слісаренко Ігор Анатолійович — радянський і український режисер-документаліст.

Про українського журналіста і телеведучого — див. Слісаренко Ігор Юрійович.

Народився 16 червня 1951 р. в родині кінорежисера Анатолія Слісаренка. Закінчив режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1974). З 1974 р. — режисер «Укркінохроніки».

Зняв фільми:

• «Любіть віддано і розумно» (1976, Диплом, Срібна медаль і премія кінофестивалю IX Всесоюзного конгресу захисту тварин і навколишнього середовища);
• «Лауреати Академії» (1977, Диплом і Почесна грамота ЦК ЛКСМ України);
• «Дорогі хвилини» (1979);
• «Новина волноваського села» (1980);
• «Микола Бажан» (1981);
• «Індустріалізація промисловості їжі» (1982);
• «Зв'язок і автоматика на дорогах України» (1982);
• «Традиції морської слави» (1982);
• «В центрі уваги» (1982);
• «Посміхнись, малюк!» (1983);
• «Азовське море. Спаси й допоможи» (1992, авт. сцен, і реж.) та ін.

Член Національної Спілки кінематографістів України.