Смоляки
Смоляки (пандури) — збройні формування, що створювалися поляками, угорцями і австрійцями для боротьби з опришками, бескидниками і іншими повстанськими формуваннями українців[1]. Смоляки з'явилися у другій половині XVII століття на прикордонних із Угорщиною територіях коли був запроваджений інститут так званої «смоляцької служби»[2]. Часто смоляки діяли спільно із загонами місцевої шляхти. Кількість бійців у смоляцькому загоні коливалась від 20 до 100 чоловік (в деяких випадках 150) — в залежності від ситуації. Командир загону отримував щомісячну плату 100 злотих, його підлеглі — в залежності від місця служби: за несення гарнізонної служби в селі чи в містечку — 10 злотих на місяць, за службу безпосередньо на кордоні, в польових умовах — 12. «Смоляки» відбували безперервну службу приблизно 5 місяців на рік — навесні (з половини квітня до половини червня) і восени (упродовж вересня-листопада). З часом «смоляками» стали називати всіх учасників піших найманих загонів (військ).[3]. На їх утримання навіть ввели додатковий податок[4]. Інколи смоляки переодягалися і видавали себе за опришків щоб підступно знищувати підрозділи опришків, але завдяки добрій розвідці та уважності опришків це їм вдавалося рідко.
