Снєжков В'ячеслав Павлович

Народився в Одесі. Там же закінчив медичний факультет одеського Новоросійського університету в 1908 році.[1]

1 вересня 1909 р. — 9 грудня 1911 р. — понадштатний лаборант кафедри хірургічної патології і терапії медичного факультету Новоросійського університету.

9 грудня 1911 р. — 21 вересня 1915 рр.- штатний лаборант цієї ж кафедрі.

21 вересня 1915 р. — 3 лютого (за іншими даними — 3 листопада) 1923 р. — штатний асистент кафедри пропедевтичної хірургії і хірургічної пропедевтичної клініки медичного факультету Одеського університету.

3 лютого 1923 р. — 1 листопада 1932 р. — приват-доцент цієї ж клініки зі збереженням посади штатного асистента цієї ж кафедри.

1 листопада 1932 р. — 15 жовтня 1941 р. — асистент цієї ж клініки зі збереженням посади асистента цієї ж кафедри.

1 вересня 1944 р. — 1 січня 1946 р. — виконувач обов'язків завідувача кафедрою загальної хірургії і хірургічної пропедевтичної клініки медичного факультету Одеського університету

В 1945 р. захистив докторську дисертацію на тему «Клініка слинокам'яної хвороби». Науковий ступінь доктора медичних наук присвоєний 29 вересня 1945 р.[2].

Звання професора присвоєно 22 червня 1946 р. по кафедрі дитячої хірургії[1]

1 січня 1946 р. — 8 травня 1946 р. — виконувач обов'язків завідувача кафедрою дитячої хірургії і клінікою хірургії дитячого віку Одеського медичного університету.

8 травня 1946 р. — 10 серпня 1950 р. — завідувач кафедрою дитячої хірургії і клінікою хірургії дитячого віку Одеського медичного університету.

З 10 серпня 1950 р. — на академічній пенсії[3].

Автор першого українського посібника з десмургії (наука про перев'язки). Перше видання вийшло в 1950 р. З того часу підручник неодноразово перевидавався. Автор 19 наукових публікацій[1]

Займався пластичною хірургією голосових зв'язок, відновлюючи голоси у оперних співаків[4].

До «Жовтневої революції» В'ячеслав Снєжков був скрипалем одеського Імператорського оркестру[4].

Як художник був учнем Кіріака Костанді. Працював у жанрі етюдів. Малював аквареллю. В 1917-19­19 рр. брав участь у збірних вернісажах художників півдня України. З 1925 року — член «Товариства південноросійських художників» імені Кіріака Костанді. Брав участь в усіх виставках Товариства. Написав біографію спілки «костандійців» після його вимушеного саморозпуску в 1929 році. Брав участь у всеукраїнських виставках 1927 і 1929 рр. Остання виставка, де експонувалися роботи В'ячеслава Снєжкова, проходила в Одесі з нагоди 30-ї річниці «Жовтневої революції»[5]..

Дружина — Катерина Антонівна Спіліоті (роки життя невід.). Походила з роду ніжинських греків. Була заарештована НКВД, однак за клопотанням доньки Зої була звільнена — що тоді траплялося вкрай рідко.

Донька — Зоя В'ячеславівна Снєжкова (19 грудня 1912 р. — 15 травня 2000 р.). Вчений-хімік. Пізніше — науковий співробітник Інституту органічної хімії АН УРСР. Редактор і ведуча науково-популярних програм. Дружина Олега Олександровича Богомольця — сина президента АН УРСР Олександра Богомольця[4].

• Одеський національний медичний університет
• Олександр Олександрович Богомолець
• Ольга Вадимівна Богомолець
• Кіріак Костанді

1. О. О. Лосєв, Л. В. Прокопова, М. Г. Мельниченко, І. Р. Діланян, Д. О. Самофалов. Історія розвитку дитячої хірургії в Одесі та області.
2. Виписка з протоколу засідання Вищої атестаційної комісії від 29 вересня 1945 р. про затвердження Снєжкова В'ячеслава Павловича в ученому ступені доктора медичних наук
3. Довідка, видана доктору медичних наук, проф. Снєжкову від 4 серпня 1950 р.
4. Офіційний сайт роду Богомольців
5. Проф. В. П. Снежков. «Краткая история Художественного общества имени Кириака Константиновича Костанди». Публ. О. Тангян. Передмова і коментарі О. Барковської. — Альманах «Дерибасовская — Ришельевская». № 33, 2008. — С. 218—234