Собор Івано-Франківської архієпархії УГКЦ “Євангелізація і душпастирство в ІІІ тисячолітті"

1. Створення каплиць та духовних кутків у медичних закладах. В багатьох випадках не має потреби спорудження каплиць як окремих будівель, оскільки хворим не завжди рекомендовано виходити за межі лікарні. Проте, де є можливо, необхідно заохочувати будівництво храмів на території лікарняних закладів. 2. Охоплення медичних закладів священиками. Розробка спеціальної програми з підготовки священиків для праці в медичних закладах, навчання курсу пастирської біомедицини, біоетики, забезпечити друк літератури та навчальних посібників для душпастирства в медицині. 3. Християнізація медичного персоналу, організація семінарів, дискусій для забезпечення християнського відношення медичного працівника-пацієнта. 4. Вивчення проблеми хрещення новонароджених дітей, які перебувають в загрозі смерті, можливе розповсюдження «Форми Хрещення» для персоналу пологових будинків. Проведення роз'яснювальної роботи серед лікарів та медперсоналу про важливість хрещення новонароджених дітей, життя яких перебуває в загрозі. Військо 1. Апелювати до керівництва Міністерства оборони України про введення у Збройних силах капеланства задля здійснення душпастирства серед військових. Паралельно на місцевому рівні підготувати угоди з військовими частинами про відвідування священиками військових частин всіхіснуючих родів військ. 2. Підготовка священиків, які б без наполягання обов'язковості та на засадах екуменізму заохочували військовослужбовців до практикування християнського життя. Звернення уваги на специфіку військової служби. 3. Лекції та семінари для офіцерського складу про християнізацію відносин в українському війську. Матеріальна допомога для створення каплиць та забезпечення військових капеланів не обхідними ресурсами для здійснення душпастирства.

1. Обов'язкова попередня підготовка священиків для праці у місцях позбавлення волі через розроблення програми душпастирства у в'язниці. Організація та проведення семінарів із залученням психологів, працівників внутрішніх справ, пенітенціарної системи, педагогів, священиків та інших для визначення головних напрямків праці духовної особи у в'язниці. 2. Систематизація, видання, переклад літератури як посібників для праці священиків у місцях позбавлення волі (питання сповіді, праця з засудженими на тривалі терміни, особливості дитячих та жіночих колоній та інше). 3. Налагодження душпастирства для людей, які перебувають під попереднім слідством, коли допуск до даної категорії відбувається тільки за дозволом слідчого, в той час, коли ці люди найбільше потребують духовної допомоги. Вивчення потреб в'язниць, колоній та інших закладів ув'язнення, можливе введення збору коштів на потреби душпастирства у в'язницях на відправах Хресної Дороги в часі Великоднього посту.

1. Організація Церквою круглих столів за участю представників внутрішніх справ, соціальних служб, медицини, юристів, духовенства та інших для вивчення проблем та потреб дітей-сиріт, дітей, які позбавлені батьківської опіки, та дітей вулиці. Розроблення спільного підходу до даних проблем, де правоохоронці роз'яснювали б неминучість покарання за можливі скоєні злочини, працівники медицини роз'яснювали б про святість інтимних стосунків та небажаність наслідків статевих відносин між молодими людьми. Правознавці надавали б необхідні юридичні знання та консультації, а душ пастир шляхом завоювання авторитету та довіри серед дітей зміг би на цій базі скеровувати молоді душі до розвитку та життя у християнському руслі. 2. Необхідність виявлення нехрещених дітей, їх хрещення, катехизації. Особлива праця з хресними батьками. 3. Постійна праця з персоналом цих закладів задля виховання дітей на засадах довіри, милосердя і любові. 4. Соціальна інтеграція дітей у суспільство (організація гуртків за інтересами, швейні курси, навчання приготування їжі, з надання першої допомоги, природне планування сім'ї, сімейне виховання тощо). 5. Подбати про будинки для сиріт, а також про можливість єпархії разом з усіма церковними структурами, Карітас, деканатами побудувати дім для емеритів, одиноких вдів священиків, християн, які не мають де жити, а також для стареньких монахів і монахинь.

1. Впровадження навчальних соціальних проектів. Надання постійної матеріальної допомоги для потребуючих ще більше узалежнює їх від нас. Ми повинні допомогти їм стати на власні ноги, стати внутрішньо вільними та свідомими своєї людської гідності і ласки бути Божими дітьми, навчити їх допомагати самим собі. 2. Організація акцій по збору допомоги для потребуючих. Відкриття благодійних їдалень, соціальних підрозділів, клубів для спілкування молоді та старших людей, домашня опіка над немічними та перестарілими тощо. 3. Ширше залучення чернецтва до здійснення харитативної праці. 4. Залучення молоді до добровільної праці в харитативних організаціях, виховання її в дусі любові до бідних та потребуючих. 5. Соціальна реабілітація людей з особливими потребами, що надзвичайно важливо для дітей та молодих інвалідів. 6. Активна позиція Церкви у пропаганді шкоди алкоголізму, наркоманії, СНІДу. Введення курсу лекцій для студентів духовних закладів, щоб майбутні священики мали реальну і сучасну уяву про ці явища. Впровадження лекцій спеціалістів з цих питань на реколекціях для священиків. Доповнити, посилити і осучаснити курс пастирської медицини.[1]