Сонорна теорія складу

Сонорна теорія складу, або акустична теорія складу — мовознавча теорія, згідно з якою за звучністю склад має вершину (ядро) і периферію[1].

Загальний опис

Вперше сонорну теорію обґрунтував данський мовознавець Отто Єсперсен. Він довів, що склад є сполученням звуків з більшим чи меншим ступенем гучності. Складотворчий голосний, як гучніший звук, приєднує до себе нескладотворчі приголосні. Кожен склад має два мінімуми гучності, які є його межами.

Він виділив вершину (момент найвищої звучності) та периферію, яка складається з ініціалі (наростання звучності до вершини) та фіналі (затухання звучності після вершини).

Примітки
  1. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. Вид-во: Академія, 2006. - С.122
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.