Сонько Іван Федосійович

Народився у селі Велика Каратуль (тепер у Переяславському районі, Київської області України) в родині робітників. Здобув неповну середню освіту та пішов працювати на Орехівський цукровий завод (Полтавська область).

У 1921 був призваний у РСЧА. 1924 закінчив Київську артилерійську школу. В 1927 вступив у ВКП(б).

В 1938 році пройшов курси удосконалення командного складу.

З 4 листопада 1942 року[1] полковник Сонько — командир 3-й артилерійської дивізії (7-й артилерійський корпус прориву, 5-та гвардійська армія, 1-й Український фронт).

В січні 1945 року генерал-майор артилерії І. Ф. Сонько відзначився у боях з прориву оборони супротивника північно-західніше польського міста Опельн (Ополе, Польща). Вміло організувавши і спланувавши артилерійський наступ, забезпечив прорив сильно укріпленої оборони противника, оточення і знищення його великого угрупування.

Після війни Іван Сонько продовжив службу в Радянській армії.

У 1950 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу.

З 1969 року генерал-полковник артилерії І. Ф. Сонько у відставці. Жив у Москві.

Помер 22 липня 1985 року. Похований на Кунцевському кладовищі в Москві.

29 травня 1945 року Івану Федосійовичу Соньку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Також нагороджений:

• 3-ма орденами Леніна;
• 5-ма орденами Червоного Прапора;
• орденом Суворова 2 ступеня;
• орденом Кутузова 2 ступеня;
• орденом Вітчизняної війни 1 ступеня;
• медалями.

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2. (рос.)
• Нагородні листи І. Ф. Санька на сайті «Подвиг народа» (рос.)