Спрингбок

Зовні спрингбок доволі подібний до газелі Томпсона. Подібно до неї він має темну червоно-коричневу смугу, що відділяє жовто-коричневу верхню сторону тіла від білої нижньої. На білій голові від очей до куточків рота проходить тонка темна смуга.

Характерна риса спрингбока така що під час здійснення ним вертикальних стрибків на його спині розходяться краї поздовжних складок шкіри, оголюючи при цьому сліпучо біле хутро[2]. Саме така поведінка і була взята за основу назви: "спрингбок" в перекладі з голландської та німецької мови означає "Стрибучий козел". Для обох статей характерні ліроподібні роги з кільцеподібною структурою, не схожі на роги газелей Томпосна.

Довжина тіла спрингбока становить 120-150 см, висота в холці — 70-90 см, а маса тіла становить від 18 до 45 кг[2].

За будовою тіла спрингбок дуже схожий на представників роду газелей. Тим не менш його виділили в окремий рід, зумовивши це тим, що структура зубів спрингбока відрізняється від зубів газелей: на нижній щелепі спрингбока розташовані десять корінних зубів, в той час як у газелей їх дванадцять,

Спрингбок є ендеміком Південної Африки[2]. Він є єдиною справжньою антилопою, що мешкає у відкритих саванах Південної Африки; зустрічається в ПАР, Лесото, Анголі, Намібії, Ботсвані.

Молодий спрингбок в підскоці

Спрингбок відрізняється своїми вертикальними стрибками, до котрих він вдається в разі небезпеки. Зі стійки він може підстрибнути на 3,5 метра. При цьому ноги залишаються витягнутими й твердими, спина вигинається вгору, а зі складки в шкірі на спині можна помітити довгі білі волоси. Ця поведінка ймовірно слугує за попередження іншим про наближення хижака. Однак такі стрибки здійснюють і дитинчата під час гри один з одним. Альтернативна гіпотеза полягає в тому, що це є сигналом самим хижакам про те, що вони помічені й напад не має сенсу. Якщо все ж його атакують, то спрингбок може розвивати швидкість до 90 км/год. З такими даними він відноситься до найшвидших серед усіх ссавців видів і конкурує з вилорогом і гарною за друге місце після гепарда.

Під час сезону посухи спрингбоки живуть невеликими групами, що об'єднуються під час сезону дощів у величезні стада. Ці стада у складі котрих спрингбоки здійснюють міграцію до кращих пасовищ, в попередні століття налічували понад мільйон осіб. Сьогодні найбільші з них становлять близько 1500 осіб. В посушливі періоди самиці та дитинчата утворюють невеликі стада по сотні тварин. Молоді самці утворюють окремі стада, в котрих перебувають до півсотні холостяків. Дорослі самці ведуть осілий спосіб життя і захищають свої власні ареали, площа котрих варіює від 10 до 40 гектарів. Всіх самиць, що знаходяться в межі їх ареалів вони розглядають як своїх і боронять від посягань конкурентів.

Першим науковий опис спрингбока дав німецький зоолог Еберхард фон Циммерман у 1780 році, котрий відніс його до роду Antilope[4]. У 1845 році шведський зоолог Карл Якоб Сундеваль помістив спингбока в окремий рід Antidorcas[5].

Згідно з молекулярно-філогенетичним аналізом, що було проведено у 2013 році, філогенетичні зв'язки між родами, що входять до складу триби Antilopini, можна відобразити наступною кладограмою[6]:

Таким чином рід спрингбоків входить до підтриби Antilopina, а сестринською групою для нього є рід геренуки (згідно з іншими дослідженнями рід Сайгаки)[6].

Колись спрингбок був зображений на старому гербі ПАР. Збірні ПАР з різноманітних видів спорту, в тому числі з регбі, часто носять прізвисько "спрингбоки". Прив'язаність до цієї тварини ослабла, через асоціацію з попередньою державою і її системою апартеїду. Авіакомпанія South Afican Airways видалила його у 1997 році зі своєї емблеми (хоча "спрингбок" залишається і далі позивним авіакомпанії по системі міжнародної організації громадської авіації).

У минулому спрингбок був вельми поширеним у місцях свого традиційного ареалу. Ще в 19-му столітті спостерігачі зіштовхувались з грандіозними мігруючими скупченнями спрингбоків, котрі налічували до 1 млн осіб. Однак становище змінилось, оскільки на спрингбоків, не дивлячись на їх популярність, велося інтенсивне полювання. По-перше, цінувалося їх м'ясо, по друге, їх стада витоптували зернові поля. Організоване масове вбивство привело у 19-му столітті до повного зникнення спрингбоків на території ПАР, і лише у 20-му столітті, їх знову переселили із сусідніх держав. Загальна кількість спрингбоків сьогодні оцінюється у 600 тисяч особин. Вид знаходиться у переліку рідкісних тварин МСОП.

• Спрингбок