Ставицький Віктор Михайлович

Народився у родині військового. Батько, Михайло Михайлович Ставицький (майор, начальник полкової школи 44-го полку Сивашської дивізії) — загинув у перші місяці Другої світової війни. Вихованням Віктора та його старшої сестри Галини займалася мати — Євгенія Михайлівна, уроджена Годлевська.

У 1952 р. закінчив середню школу № 18, у 1956 р. — Миколаївський суднобудівельний технікум. З серпня 1956 р. почав працювати на заводі ім. 61 комунара. У 1957—1960 рр. перебував на військовій службі у м. Потсдамі (Німеччина). Після демобілізації у грудні 1960 р. повернувся до рідного міста і продовжив працювати на заводі інженером-технологом.

У 1963 р. був обраний секретарем комітету комсомолу. Активно займався громадською діяльністю, зокрема велику увагу приділяв роботі з молоддю (підвищенню трудової дисципліни та культури виробництва, покращенню житлово-побутових умов, здобуттю освіти тощо). Без відриву від виробництва закінчив Миколаївський кораблебудівний інститут ім. адмірала С. Й. Макарова та отримав спеціальність інженера-кораблебудівельника.

У грудні 1966 р. був призначений на посаду будівельника корпусної частини, у 1968 р. — старшого будівельника, у 1969 р. — старшого будівельника корабля. У 1974 р. став заступником головного будівельника по ремонту та модернізації кораблів, а у 1977 р. — начальником корпусно-збирального цеху. У 1984 р був призначений головним будівельником відділу спеціального кораблебудівництва. В ті роки були побудовані великі кораблі для ВМФ СССР, Республіки Індія, а також крейсери «Слава», «Маршал Устинов», «Червона Україна».

У 1980—1988 рр. був начальником групи гарантійних спеціалістів по передачі Республіці Індія побудованих заводом кораблів та гарантійному обслуговуванню за місцем їхнього базування.

Під час роботи побував у службових відрядженнях у Великій Британії, США, Китаї, Японії, Південному Ємені, Греції, Єгипті, Шрі-Ланці та інших країнах. У 2011—2015 рр. був радником генерального директора заводу.

Ставицький В. М. став одним з організаторів відновлення розграбованого вандалами надгробного пам'ятника В. М. Андріанова. За його ініціативою та активною участю у 2013 р. відбулася підготовка та святкування 100-річчя від дня народження В. М. Андріанова, 225-річчя заводу.

Сумлінна праця В. М. Ставицького відмічена медалями, почесними знаками та грамотами, подяками, преміями. У 1998 р. міністром оборони України, генералом армії О. І. Кузьмуком нагороджений кортиком ВМС України.

Помер 26 жовтня 2020 року.

• дружина Ставицька Тамара Федорівна
• донька Рибалко Світлана Вікторівна, онук Сергій, онука Вікторія, правнучка Дар'я, правнук Віктор
• донька Ставицька Олена Вікторівна, онук Володимир, онука Емілія.

Горбуров, Е. Г. Виктор Ставицкий — главный строитель военных кораблей / Е. Г. Горбуров, К. Е. Горбуров // Имена. — 2018. — № 76. — С. 5-9.

Чайка, В. «Летучий корабел» эпохи судостроения / В. Чайка // Южная правда. — 2020. — № 79 (24103). — 28 окт.

• Информационный сервер Государственного предприятия Судостроительный завод имени 61 Коммунара
• Под грифом «Совершенно секретно»: николаевцам открывают малоизвестные имена легендарных кораблестроителей // НикВести
• «Летучий корабел» эпохи судостроения
• Ушел из жизни корабел Виктор Михайлович Ставицкий // ЖУРНАЛ «СУДОСТРОЕНИЕ И СУДОРЕМОНТ»
• В Николаеве умер известный судостроитель, ветеран завода имени 61 коммунара, Виктор Ставицкий // Николаивские известия