Сталінградське військове танкове училище
Сталінградський військове танкове училище — Військово-навчальний заклад (училище), що існувало в 1941-1946 роках, яке розташовувалося в місті Сталінграді, у 1942-1944 роках перебувала в евакуації в місті Курган, потім у Харкові.
Сталінградське військове танкове училище | |
---|---|
?координати:
| |
Тип | військовий навчальний заклад |
Країна |
![]() |
Засновано | 1941 |
Випускники | Категорія:Випускники Сталінградського військового танкового училища |
Штаб-квартира | Волгоград, Курган і Харків |
![](../I/%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%252C_%D0%A2%D1%80%D0%BE%D0%B8%D1%86%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0%252C_2-%D0%B0%D1%8F_%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C.jpg.webp)
Історія
Великий спад комскладу на фронті і нові формування потребували збільшити випуск командних кадрів у навчальних закладах автобронетанкових військ СРСР. Тому додатково до вже наявних у липні 1941 року почалося формування ще п'яти училищ: Куйбишевського, Сталінградського, 2-го Харківського і Челябінського танкових і 2-го Горьковського автомобільно-мотоциклетного.
Сталінградський військове танкове училище сформовано 12 серпня 1941 року[1].
Евакуйовано в Курган з просуванням німецьких військ до міста на початку вересня 1942 року. Училище розташовувалося в декількох приміщеннях. У колишньому Троїцькому соборі на вул. Куйбишева була їдальня.
15 вересня 1943 року перший секретар Курганського обкому ВКП(б) П. А. Тетюшев і голова Курганського облвиконкому С. В. Моліков звернулися до заступника голови ДКО В. М. Молотова про передислокацію Сталінградського військового танкового училища з Кургану[2].
Майстерня Сталінградського військового танкового училища виробляла запасні частини до тракторів під час підготовки до весняних польових робіт 1944 року.
Сталінградський військове танкове училище вибуло з Кургану в липні 1944 року. Воно було передислоковано в Харків.
У 1946 році Харківське піхотне і Сталінградське танкове училища об'єднали в одне Харківське, а потім Харківське об'єднали з Київським училищем[3].
Програма навчання
Програма розрахована на піврічне навчання. Деякі групи курсантів випускали достроково, через 4 місяці[4].
Займалися по 12 годин на добу: 8 годин планових занять та 4 години самопідготовки під керівництвом командира. Курсанти щомісяця отримували 40 рублів.