Сталінські списки

Тодішні оперативні методи покарання базувалися на тих спрощених процедурах судочинства, які були постульовані знаменитою Постановою ЦВК та РНК СРСР від 1 грудня 1934 року. Згідно з цією постановою, виданій негайно після вбивства Кірова, слідство у справах про терористичні організації та терористичні акти мало було вестися в прискореному порядку (до десяти днів), судове слухання — провадитися без участі сторін і без виклику свідків. Закон від 01.12.1934 не припускав ані касаційного оскарження вироків, ані подачі клопотань про помилування. Смертні вироки у таких справах мали бути виконані негайно.

Нові процесуальні норми дозволяли, таким чином, ухвалювати смертні вироки за політичними справами без зайвої тяганини, зберігаючи при цьому видимість судової процедури. Важливо відзначити, що реальним (хоча і прихованим) регулятором нового механізму засудження виступало Політбюро ЦК ВКП(б): розгляд справ «у спрощеному порядку» вимагав його обов'язкової попередньої санкції, оформленої спеціальним рішенням.

У цьому розділі сайту Товариства «Меморіал» представлені так звані сталінські списки — переліки людей, засуджених за особистої санкції І. В. Сталіна і його найближчих соратників по Політбюро ЦК ВКП(б) до мір покарання, — в переважній більшості до розстрілу. Вперше ці списки були опубліковані в 2002 році на CD, підготовленому Товариством «Меморіал»[3] та Архівом Президента РФ (АП РФ [4]). Основу даної публікації, яка має багато в чому попередній характер, складають списки, що належать до 1936–1938 рр., коли «обліковий» механізм засудження застосовувався найчастіше: у Архіві Президента РФ (АП РФ) збереглися 383 списки (на 44,5 тисяч осіб), розглянутих за ці роки членами Політбюро.

3 лютого 1954 р. міністр внутрішніх справ СРСР С. Н. Круглов направив Н. С. Хрущову записку:

Докладаю Вам, що в архівах МВС СРСР виявлено 383 списки «осіб, що підлягають суду Військової Колегії Верховного Суду СРСР». Ці списки були складені в 1937 і 1938 роках НКВС СРСР і тоді ж представлені в ЦК ВКП(б) на розгляд. На всіх списках є власноручні резолюції І. В. Сталіна та інших членів Політбюро. Додаю до цього оригінали всіх вказаних списків. Для необхідної довідкової роботи в МВС є другі екземпляри (копії) списків. ДОДАТОК: по тексту в 11 томах.

Згідно з помітками завідувача Загальним відділом ЦК КПРС В. Н. Маліна на супровідному листі, питання доповіли Хрущову відразу ж, 4 лютого 1954 р. Вперше публічно про існування списків «осіб, що підлягають суду Військової Колегії Верховного Суду СРСР» Хрущев згадав у закритій доповіді ХХ з'їзду КПРС в лютому 1956 р.:

Склалася порочна практика, коли в НКВС СРСР складалися списки осіб, справи яких підлягали розгляду на Військовій Колегії, і їм заздалегідь визначалася міра покарання. Ці списки відправлялися Єжовим особисто Сталіну для санкціонування передбачуваних мір покарання. У 1937—1938 роках Сталіну було направлено 383 таких списків на багато тисяч партійних, радянських, комсомольських, військових і господарських працівників і була отримана його санкція.

Вже після ХХ з'їзду, 27 липня 1956 р., було ухвалено рішення зберігати ці списки постійно в архіві Президії ЦК КПРС. Списки були передані в VI сектор Загального відділу ЦК (архів Президії/Політбюро), де матеріали зберігалися в необробленому вигляді до листопада 1974 р., коли вони були включені в опис № 24 фонд № 3. Справи мали помітку «Особлива тека», що автоматично мало на увазі особливий режим доступу до цих документів. Ніяких відомостей про звернення до цих матеріалів вищого керівництва партії надалі, аж до кінця 80-х років, в архіві не збереглося. Лише після утворення «Комісії Політбюро ЦК КПРС з додаткового вивчення матеріалів, пов'язаних з репресіями, що мали місце в період 1930—40-х і початку 50-х років» (28.09.1987), в грудні 1988 р., для члена комісії, голови КПК при ЦК КПРС Б. К. Пуго співробітниками архіву була підготовлена невелика секретна довідка «Відомості про списки, що поступили з МВС СРСР на осіб, репресованих в 1937—1938 рр.» У ній наводилися статистичні дані про число осіб, включених в списки (з розбиттям за категоріями), указувалося, скільки було на цих документах резолюцій членів Політбюро ЦК ВКП(б), наводилися окремі помітки. Додатково додавався перелік всіх цих поміток. У грудні 1998 р. списки, що зберігаються нині в Архіві Президента РФ, були розсекречені Міжвідомчою комісією із захисту державної таємниці, що дозволило, нарешті, приступити до їх планомірного вивчення.

Інформація з джерел, описаних у Введенні, — з 11 томів списків «осіб, що підлягають суду Військової колегії Верховного Суду» 1937—1938 рр., і з п'яти списків пізнішого часу — відтворена максимально близько до оригіналу. Центральний розділ — «Сталінські списки» — дозволяє переглядати послідовно будь-яке з наступних джерел:

• «Основні» списки 27.02.1937—29.09.1938 — томи 1—11 (44 500 записів, 43 768 імен)
• Список 16.01.1940 (457 осіб)
• Список 06.09.1940 (472 осіб + 65 осіб)
• Список 29.01.1942 (46 осіб)
• Список 23.03.1950 (85 осіб)
• Список 11.04.1950 (35 осіб)

Перегляд здійснюється послідовно; розбиття на сторінки відповідає архівному джерелу. Більшість сторінок із змістовними помітками відтворюються як в текстовому, так і в графічному вигляді. В цьому випадку для перемикання в текстовий режим (і назад) є відповідна кнопка. Праворуч від прізвища може стояти значок, який вказує, що на цю людину в джерелі є довідка (складена в НКВС), яка буде показана при натисненні на значок; Списки забезпечені іменним і географічним покажчиками. При пошуку за іменним покажчиком до кожної персоналії дається коротка інформація про позицію (позиціях) в списках — дата затвердження відповідного списку (від якої можна перейти в сам список), його заголовок, категорія засудження і (за наявності) відсилання до довідки.

• Прізвища надані відповідно до списків.
• Дата вказує на день підписання списку, де містилися прізвища письменників.
• Далі вказано, хто надсилав списки.
• Категорія відповідає покаранням: Кат. 1 — смертний вирок; Кат. 2 — 10 років ув'язнення; Кат. 3 — 5–8 років ув'язнення.
• Остання колонка — прізвища підписантів, та, інколи, їхні примітки, скажімо, «За».

• З порога смерті: Письменники України — жертви сталінських репресій/Авт. кол.:Бойко Л. С. та ін. — К.: Рад. письменник, 1991.— Вип.І/Упоряд. О.Г. Мусієнко.— 494 с.
• Репресії в Україні (1917-1990 рр.): Науково-допоміжний бібліографічний покажчик / Авт.-упор. Є. К. Бабич, В. В. Патока; авт. Вступ. Статті С. І. Білокінь. – К.: Смолоскип, 2007. – 519 с.