Стамбул (вілаєт)

У 1864 році в результаті реформи часів Танзимату з еялету Едірне було виокремлено Стамбуло, що перетворено на окремий вілаєт (за прикладом європейських держав). Спочатку на його чолі стояв забтіє-назирі (міністр поліції). У 1876 році з вілаєту Архіпелаг до складу Стамбульського вілаєту приєднано територію санджаку Біга.

У 1878 році після поразки в російсько-турецькій війні у селиці Са0Стефано вілаєту Стамбула було підписано попередній мирний договір. Разом з тим вдалося зберегти вілаєт від окупації російськими військами. Того ж року було розділено посади забтіє-назирі та валі. З цього часу стали призначати цивільних губернаторів (тому низка дослідників з цього року рахує фактичне існування Стамбульського вілаєту).

У 1919 році після поразки Османської імперії у Першій світовій війні провінція стала базою для султанських військ та їх прихильників, що намагалися зберегти монархію. У 1920 році було окуповано грецькими військами. Втім за результатами греко-турецької війни у 1922 році вілаєт увійшов до складу Турецької республіки, проте сам Стамбул втратив столичний статус. Перетворено на провінцію Стамбул.

Вілаєт складався з 4 санджаків:

• Стамбульський санджак мав 4 кази: Фатіх-Султан-Мехмед, Еюп, Картал, Кизиладалар.
• санджак Пера — 3 кази:, Пера, Галата, Єнікьой
• Ускюдарський санджак — 2 кази: Ускюдар, Бейкоз
• санджак Бююкчекмедже — 2 кази: Бююкчекмедже і Чаталджа.

На 1914 рік нараховувалося 560 434 мусульманина, 205 752 — православних, 82 880 — вірних Вірменської Апостольської церкви, 52 126 — юдеїв. Загалом у вілаєті мешкало 909 978 осіб. У національному плані тут були представлені усі народи імперії, насамперед турки, греки, вірмени, албанці, черкеси, кримські татари, араби.

• Stanford Jay Shaw; Ezel Kural Shaw (1977). History of the Ottoman Empire and Modern Turkey. Cambridge University Press. p. 94. ISBN 978-0-521-29166-8
• Karpat, Kemal (1985). Ottoman Population, 1830—1914: Demographic and Social Characteristics. University of Wisconsin Press. ss. 170—171. ISBN 9780299091606.