Суванна Банланґ
Суванна Банланґ (лаос. ພະເຈົ້າສຸວັນນະບັນລັງ; 1455–1485) — тринадцятий правитель королівства Лансанг.
| Суванна Банланґ лаос. ພະເຈົ້າສຸວັນນະບັນລັງ | ||
| ||
|---|---|---|
| 1479 — 1485 | ||
| Попередник: | Чаккапхат Пхаєн Пхаєо | |
| Наступник: | Ла Сен Таї | |
| Народження: |
1455 Луанґпхабанґ, Лаос | |
| Смерть: |
1485 Луанґпхабанґ, Лаос | |
| Країна: | Лаос | |
| Батько: | Чаккапхат Пхаєн Пхаєо | |
Його правління стало епохою миру та відновлення після широкомасштабного вторгнення до країни військ Дайв'єт під проводом короля Ле Тхань Тонга[1]. Зійшов на трон 1479 року після зречення свого батька, короля Чаккапхат Пхаєн Пхаєо, який утік зі столиці, рятуючись від наступу ворожої армії[2]. До сходження на престол був губернатором провінції Дансай. Відповідно до лаоських хронік він командував військовими силами Лансангу у вирішальній битві проти армії Дайв'єту[1].
Біографія
Таєнкхам (ім'я при народженні) був другим сином короля Чаккапхат Пхаєн Пхаєо. Коли він досягнув повноліття, отримав посаду губернатора провінції Дансай (сучасна провінція Лєй Таїланд). Увійшов в історію як герой боротьби проти дайв'єтської навали[1][3].
1478 року дайв'єтські сили вдерлись до Лансангу та розбили армію, зібрану королем Чаккапхатом та очолювану його старшим сином, принцом Коне Кео[1][2][3]. Сили Лансангу, що складали 200 000 піхотинців і 2 000 слонів, були розбиті, при чому більшість генералів загинули, в тому числі і спадковий принц, який втопився у річці, намагаючись уникнути смерті на полі бою[3]. Дайв'єт захопив столицю Лансангу, місто Муангсуа[1][2][3]. Король Чаккапхатом разом з королівською родиною та всім двором утік на південь до Дансаю та далі до Нана, володінь держави Ланна[1].
Після взяття столиці сили Дайв'єту розділились на дві частини, одна з яких вирушила на північ, діставшись Сянгуна та регіону Сіпсонбаньна. Інша частина рушила на південь, намагаючись узяти лансанзьке військо у кліщі. В'єтнамці дістались земель Ланна, але були розбиті, коли спробували захопити Нан[1].
Принц Таєнкхам на чолі своєї дансайської армії перекрив шлях в'єтнамцям, які відступали. З 4 000 офіцерів, які вирушили зі столиці Дайв'єту, Танлонга, вижили лише 600[1][3]. Принц Таєнкхам відвоював Муангсуа, зібрав городян, які змогли врятуватись, та відрядив посольство до свого батька з запрошенням повернутись на трон. Чаккапхат відмовився та зрікся престолу на користь свого сина Таєнкхама, який 1479 року став новим королем, узявши тронне ім'я Суванна Банланґ (букв. Золотий Трон)[3].
Чаккапхат залишився у Нані, де й помер 1481 року. Суванна Банланґ був присутній на церемонії кремації тіла його батька та наказав збудувати ступу для збереження його праху[3].
Суванна Банланґ налагодив дружні відносини з державою Ланна і присвятив себе відновленню столиці, що сильно постраждала під час вторгнення військ Дайв'єту[3]. Він помер 1486 року, не лишивши спадкоємців. Придворна рада обрала наступником Суванна Банланґа його молодшого брата, принца Таєлакона, який зайняв престол під тронним ім'ям Ла Сен Таї[2][3].
Примітки
- Stuart-Fox, (1998), p. 66-67.
- Simms, (1999), p. 52–53.
- Viravong, (1964), p. 44-47.
Література
- Simms, Peter and Sanda (1999). The Kingdoms of Laos: Six Hundred Years of History. Curzon Press. ISBN 0-7007-1531-2.
- Stuart-Fox, Martin (1998). The Lao Kingdom of Lan Xang: Rise and Decline. White Lotus Press. ISBN 974-8434-33-8.
- Viravong, Sila (1964). History of Laos (trans.). New York: Paragon Book. ISBN 0-685-41963-0.