Судновий журнал

Судновий журнал (також вахтовий журнал[1][2] чи шканечний журнал) — один з основних суднових документів[3].

Журнал обліку та схеми. «Grand Turk», репліка трищоглового фрегата 6-ї ставки з часів Гораціо Нельсона.

У судновому журналі фіксуються: список команди, дата прибуття в порт і відплиття з порту, глибина води в порту і при виході в море, швидкість, курс, сила вітру під час рейсу, прізвища вахтових екіпажу і вахтових штурманів, їх докладну доповідь про всі події, що відбулися за час здійснення рейсу.

При інцидентах на море, наприклад, зіткненнях або корабельні аварії, судновий журнал є основним документом, записи якого мають юридичну силу при судових розглядах.

У торговельній практиці судновий журнал використовується як доказ винності або невинності перевізника при виникненні спорів з пошкодження, або загибелі всього вантажу, або його частини.

Див. також

Примітки
  1. Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України № 963 від 04.11.2004р. «Про затвердження Інструкції з боротьби за живучість суден внутрішнього плавання» (укр.). Законодавство України. Процитовано 26 жовтня 2019.
  2. Наказ Міністерства морського флоту СРСР № 173 від 28.12.1988р. «Про затвердження нової форми суднового журналу та правил його ведення» (рос.). Законодавство України. Процитовано 26 жовтня 2019.
  3. Heavy vehicle work time requirements and logbooks. Driving Tests Resources (амер.). 27 липня 2014. Процитовано 26 жовтня 2019.

Література
  • Л. В Беловинский. Вахтенный журнал // Иллюстрированный энциклопедический историко-бытовой словарь русского народа. XVIII-начало XIX в. / Под ред. Н. Ерёмина.- М.: Эксмо, 2007— — с. 76— — 784 С.:- Ил. с.— 5 000 экз.  — ISBN 978-5-699-24458-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.