Сурена (династія)

Перший відомий представник Сурена — Май (Мауез, Мога, Моа). Ймовірно, після смерті Митрідата II та чергових сварок між Аршакідами, Май бл. 80-78 рр. до н. е. прийняв титул царя царів, поставивши рід Сурена на один щабель з Аршакідами.

Щодо наслідування титулу цар царів, то тут ми можемо бачити повний хаос, на кшталт Великого князя Київського Русі XI—XIII ст.ст. Ймовірним є колективні рішення представників різних гілок Сурена щодо наслідування титулу, й влада царя царів могла бути від майже абсолютної, до номінальної, що залежало від багатьох факторів.

Між 124—121 рр. до н. е. Мітрідат ІІ Аршак внаслідок війни залучає залежних/ підвладних роду Сурена саків, що осіли на територіях, які з цього часу називалися Сакастан, до Парфянського царства. Статус роду Сурена у Парфії — другий після Аршакідів (при коронації нового Аршакіда діадему на його голову покладає виключно представник роду Сурена).[3] Ймовірно, це відбулося близько/до 111/110 р. до н. е., коли з'явилося перше, наразі відоме, підтвердження прийняття Мітрідатом Великим Аршакідом титулу цар царів.

У 77 р. до н. е. за допомоги сакаравлів (сакарауків) Сінатрук Аршак захопив трон Парфії.[4]

Найвідомішим представником цього роду залишається Міхран Сурена , який у 57 р. до н. е. звів на трон Орода ІІ Аршака, допоміг йому у династичній боротьбі та знищив римське військо Красса при Каррах у 53 р. до н. е. Міхрана Сурену було вбито за наказом Орода ІІ у 52 р. до н. е.[5] Враховуючи можливості Сурена та амбіції представників цього роду, дії Аршакіда не потребують додаткових пояснень.

Наступні події, у яких брали участь представники цього роду, відомі нам з досить розлогого опису у Тацита (Анали, VI, 31-32, 36, 42-44. (лат.)). Отже, у 35 р. Сіннак, син Абдагаза, який в свою чергу був небожем Гондофара, очолив заколот проти парфянського царя Артабана. До кінця 36 р. Артабан повернув собі владу. Однією з причин поразки заколотників Тацит називає заздрість представників інших шляхетних родів «до Абда­ге­за, який підкорив тоді своїй волі нового царя та весь двір…»

Подальші відносини між Сурена та Аршакідами невідомі.

Аршакідів, яка майже весь час перебували у династичних суперечках, урешті-решт, було повалено. Владу узурпували Сасаніди, за підтримку яких рід Сурена залишив свої привілеї.

Династію хшатрапів Матхури (Північні кшатрапи) започатковано старшим братом Мауеса-Моги Артою. Його син та наступник Хара(х)оста вперше до свого імені додав чи то назву династії чи то друге ім'я — Камуйя. В подальшому саме з цією гілкою династії Сурена пов'язують заснування держави Камбоджа.

Досить цікавим в контексті місця представників роду Сурена в державі кушан є повідомлення з китайської хроніки стосовно подій 90 р.:

«На другий рік Юн-пін Юечжі наслав свого помічника — правителя Се з 70-тисячним військом напасти на Чао.»

Отже, можливо припустити, що представники Сурена, принаймні за перших Великих Кушан, мали привельований (щось на кшталт великого візиря) статус.

Найвідомішим політичним діячем з роду Сурена за часів Сасанідів є Міхр-Нарсех, син Бураза, великий візир п'яти шахіншахів з цієї династії — від Йєздигерда I (399—421) до Пероза I (459—484). Свого часу Сурена підтримали повстання Ардашира I Папакана, першого шахіншаха з династії Сасанідів, й стали одним з наймогутніших родів відтвореного Ераншахру. Окрім досить тривалого виконування обов'язків великого візира, Міхр-Нарсех ввійшов в історію як послідовний борець з християнсьтвом (після того, як останні зганьбили Храм Вогню), й як чи не найвідоміший прихильник зурванізму. Заснував чотири поселення, у кожному з них побудував храми вогню (задля порятунку власної душі), побудував великий міст у Фарсі, розкинув три величезні гаї по 12000 дерев (фініковий, оливовий, кипарисовий). Призначення трьох синів Міхр-Нарсеха на посади «очильника жерців», «очильника воїнів» та «очильника скотарів та землеробів» відповідно деякими вченими розглядаються як його спроба упорядкування суспільної системи Ераншахру.[6]

В останнє рід Сурена згадано у IX ст. Представник цього роду брав участь у військових кампаніях на північних кордонах Китаю як військовий очільник.[7]

«Зазвичай у Східному Ірані й Північно-Західній Індії одночасно було три правителя царського рангу: „цар царів“ в Ірані, пов'язаний з ним молодший член його роду і ще один „цар царів“ в Індії. Молодший член роду в Ірані зазвичай з часом ставав верховним правителем в Індії.»

• Май Сурена (~100- ~85) — перший з відомих цар царів саків.
• Арта — старший брат Мауеса-Моги, перший відомий сакський кшатрап Матхури.
• Харахоста Камуйя — син та наступник Арти у Матхурі.
• Вонон Сурена (~85-75) — цар царів, син Мауеса-Моги.
• Спалур (~75 — до 58/57) — цар царів, син Мауеса-Моги, з сином Спалагдамом.
• Артемідор — один з царів, син Мауеса-Моги.
• Аз I (58/57—35), цар царів, син Спалура.
• Міхран Сурена (до 57—52)
• Азіліс, цар царів
• Аз II ( — 19/20 р. н. е.), цар царів
• Гондофар I (19/20 — після 45/46), (26 рік Гондофара — 103 рік Аза I), цар царів
• Абдагаз, небіж та наступник Гондофара I
• Гондофар II Сарпедон, вірогідно син Гондофара І
• Гондофар III Гадана (Ортагн)
• Убозана, син Ортагна
• Гондофар IV Сас
• Санабар
• Пакор Сурена (бл. 100)
• Бураз
• Міхр Нарсех