Суріньявонґ II

Був дев'ятим сином короля Інтасома. В березні 1765 року Луанґпхабанґ було завойовано бірманською армією. Суріньявонґ став заручником[2].

1768 року Суріньявонґ утік з полону, зібрав армію та 1771 року захопив трон Луанґпхабанґу[2]. Він глибоко ненавидів короля В'єнтьяну Онг Буна, якого вважав винним у підбурюванні бірманців до нападу на його державу[1]. Суріньявонґ спробував узяти В'єнтьян в облогу, втім Онг Бун за допомоги бірманців відбив напад, а Суріньявонґ був змушений визнати сюзеренітет Бірми[1].

1776 року державу Ланна захопив сіамський король Таксин, після чого Луанґпхабанґ зміг позбутись бірманського сюзеренітету. 1778 року Суріньявонґ довідався, що сіамська армія під проводом Чао Прая Чакрі почала кампанію з захоплення В'єнтьяну. Після того король став васалом Сіаму та долучив свої війська до сіамських під час облоги В'єнтьяну. Відтоді Луанґпхабанґ був змушений щорічно сплачувати данину бунга мас, що складалася з двох невеликих дерев із золота та срібла, а також коштовних подарунків, зброї, товарів і рабів[1].

У травні 1788 року Суріньявонґа викликали до Бангкока, де його ув'язнили за наказом Рами I. За його відсутності Луанґпхабанґом керували сіамські чиновники. Помер 1791 року в Бангкоку. Новим королем Луанґпхабанґу на початку 1792 року став молодший брат Суріньявонґа Анурута.

• Truhart, Peter. Regents of nations : systematic chronology of states and their political representatives in past and present : a biographical reference book = Regenten der Nationen : systematische Chronologie der Staaten und ihrer politischen Repräsentanten in Vergangenheit und Gegenwart : ein biographisches Nachschlagewerk (англ.). München: Saur. ISBN 359810491X.

• prabang1. www.royalark.net (англ.). Процитовано 9 січня 2021.