Суха голка

15 століття подарувало світові новий різновид мистецтва — ним стала графіка. Мова йде про друковану графіку. Друкарська справа того часу з її вирізанням на деревині літер сприяла появі думки про вирізання на деревині і зображень. Тобто, першим виник дереворит.

Швидке псування деревини сприяло заміні його на метали (мідь, залізо тощо). Аби продряпати малюнок на металевій стулці, використовували сталеве перо. Засіб створення малюнка таким чином потребував помітних фізичних зусиль. Аби заглибити продряпані канавки, їх почали обробляти кислотами. Щоби кислоти не псували усю поверхню металевої стулки, цю поверхню захищали лаком, а малюнок на стулку наносили після підсихання лаку. Це надало можливість помітно збільшити наклад паперових відбитків з металевої стулки-матриці. А сам малюнок увібрав усі індивідуальні особливості художньої манери автора. Так з'явилась технологія офорта. Згодом виявили, що технологія небезпечна для здоров'я через використання хімічно небезпечних (отруйних) речовин.

Їх була позбавлена технологія, що тримала назву «Суха голка». Її винахід пов'язують із практикою майстра Домової книги, що працював у другій половині 15 століття у Німеччині.

Малюнок на металеву стулку наносили безпосередньо на невкриту лаком поверхню, а друкували відразу після нанесення на продряпаний малюнок фарби. Тобто, технологія «суха голка» була безпечнішою для здоров'я майстрів і могла використовуватись і комбінуватись як з технологією офорта, так і самостійно. Майстрів не зупиняло і те, що технологія «суха голка» під час друку давала меншу кількість відбитків, ніж техніка офорта.

• Вважають, що першими, хто використав цю техніку у 1480 році, були гравери дому Buchmeister.
• Серед майстрів 17 століття, хто працював з сухою голкою — Рембрандт (1606-1669).
• Серед майстрів, що користувався цією технікою у 18 столітті — француз Жак-Філіп ле Ба (Jacques-Philippe Le Bas 1707-1783).
• Серед майстрів 20 століття з сухою голкою працювали — Макс Беекман, Шимон Тавік Франтішек, Едвард Мунк, Людвиг Кірхнер.
• Шедеври в техніці «суха голка» залишив відомий художник і графік 20 століття — Пабло Пікассо (1881-1973).

• 
  Огюст Брюе. «Поранені у 1-й сітовій війні. У парку Сен-Клу», бл. 1914 р.
• 
  Огюст Брюе.«Риночок овочей. Вулиця Сен-Клу, бл. 1918 р.»
• 
  Карло Файнері. «Римський форум», 1920 р.
• 
  Карло Файнері. «Давньоримський театр Марцелла, Рим», 1921 р.
• 
  Огюст Брюе. «Човни», бл. 1925 р.
• 
  Огюст Роден. «Письменник Віктор Гюго», 1884 р.
• 
  Аба-Новак. «Адам і Єва», 1921 р.
• 
  Аба-Новак. «Покладання Христа у труну», 1921 р.

• Графіка

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Суха голка

• журнал «Художник», ноябрь, 1966
• Walter Koschatzky: Die Kunst der Graphik. München 1977

Lothar Lang: Der Graphiksammler. Berlin 1979

• H.R.Scheffer, 100 Jahre österr.Exlibris. Wien 2004, ISBN 3-85437-261-2
• Ed de Heer, Jakob Demus: The Complete Graphic Work. Hercules Segers Stichting, Amsterdam 2005, ISBN 90-809025-3-5
• Wolfgang Autenrieth: Neue und alte Techniken der Radierung und Edeldruckverfahren - Ein alchemistisches Werkstattbuch für Radierer : Vom 'Hexenmehl und Drachenblut' zur Fotopolymerschicht. Tipps,Tricks, Anleitungen und Rezepte aus fünf Jahrhunderten, Krauchenwies 2010, 230 Seiten, ISBN 978-3-00-035619-3