Сірчані руди

Сірчані руди — осадкові галогенові і молоді вулканічні гірські породи, що містять не менше 5–10% самородної сірки.

Близько 50 % світового видобутку становить сірка самородна, решту видобувають з відходів після переробки сульфідних руд, промислових і природних газів, ґіпсу, ангідриту. Видобуток С.р. здійснюється г.ч. підземною виплавкою через свердловини. Світові запаси С.р. бл. 1,2 млрд т.

Класифікація

За мінералогічним складом сірчані руди розділяють на п’ять основних типів:

  • – піщанисті – пісковики, зцементовані сіркою, що проникла у тріщини;
  • – мергелисті – мергелі з тонкозернистими вкрапленнями сірки у порожнинах і тріщинах, іноді присутні кристали гіпсу і кальциту;
  • – вапнякові – осірчені вапняки з меншою кількістю гіпсу і кварцу;
  • – гіпсові – тонкозерниста сірка просочує гіпсову породу; присутні також мергель і кальцит;
  • – кальцитові – складаються з глини, мергелю, сірки, кристалічного кальциту і вапняку; у значній кількості присутні бітуми.

За структурними особливостями сірка у рудах підрозділяється на крупно-, тонко- і прихованокристалічну.

Крупнокристалічна сірка – чітко обмежені прозорі кристали розміром від 0,1 до 15 мм. Прихованокристалічна сірка аморфна на вигляд і знаходиться у вигляді дрібніших зерен і прожилків, що не мають чітких граней.

Тонкокристалічна сірка представлена зернами дрібніше сотих часток міліметра.

Ці різновиди сірки утворюють різні текстури: смугасту, вкраплену, прожилково-вкраплену, брекчієподібну і ін. Від структури самородної сірки і текстурних форм залежать такі важливі характеристики процесу збагачення як схема і крупність подрібнення, можливість використання самоподрібнення тощо.

Залежно від вмісту сірки руди поділяють на такі групи:

1. Бідні руди, із вмістом сірки 5-10%. Вони характерні для родовищ типу мінеральних джерел і неповного окиснення сульфідів. Промислового значення не мають.

2. Середні руди, із вмістом сірки 10-25%. Це найпоширеніший тип промислових руд осадового походження. Перед безпосередньою переробкою ці руди збагачують.

3. Багаті руди, із вмістом сірки 25-50%. Ці руди після сортування використовуються безпосередньо при виплавці.

Крім того, зустрічаються іноді сірчані руди із вмістом сірки понад 75%, які застосовуються у вигляді готового продукту в різних галузях господарства. Тепер на родовищах з багатими рудами сірку видобувають методом підземної виплавки, для чого в сірконосну товщу закачують перегріту воду.


Фізичні характеристики

Вміст самородної сірки у промислових сірчаних рудах нормується не менше 5 – 8 % . За структурними особливостями сірка у рудах підрозділяється на крупно-, тонко- і прихованокристалічну. Крупнокристалічна сірка – чітко обмежені прозорі кристали розміром від 0,1 до 15 мм. Прихованокристалічна сірка аморфна на вигляд і знаходиться у вигляді дрібніших зерен і прожилків, що не мають чітких граней. Тонкокристалічна сірка представлена зернами дрібніше сотих часток міліметра. Ці різновиди сірки утворюють різні текстури: смугасту, вкраплену, прожилкововкраплену, брекчієподібну і ін. Від структури самородної сірки і текстурних форм залежать такі важливі характеристики процесу збагачення як схема і крупність подрібнення, можливість використання самоподрібнення тощо.

Розповсюдження

Найбільші родовища С.р., розробка яких визначає масштаби світового видобутку, концентруються переважно в: Україні, РФ, США, Італії, Японії і Польщі, а також в країнах Середньої Азії. Дуже великими вважаються родовища природної сірки з розвіданими запасами понад 50 млн. т, великими – 10—50 млн. т, середніми – 1—10 млн. т. і малими – родовища із запасами менше 1 млн. т.

Понад 60% світового видобутку становить сірка, яку добувають із колчеданних руд, ґіпсу, ангідриту, природних газів і газів коксохімічної та металургійної промисловості, нафтопереробних заводів. До великих родовищ колчеданних руд відносять родовища з розвіданими запасами понад 5 млн. т, до середніх – 0,7-5 млн. т і малих – родовища із запасами менше 0,7 млн. т.

Передкарпатський басейн самородної сірки у вигляді вузької смуги простежується на території Львівської та Ів.-Франківської областей Україні (Немирів, Язів Роздол) і Польщі (Тарнобжег). Усі родовища сірки цієї смуги, яка має довжину 500 км, розміщуються вздовж південно-західного краю Руської платформи в південній частині герцинських і каледонських складчастих споруд і ніби оторочують Передкарпатський басейн самородної сірки. Найбільшими родовищами цього басейну є Роздольське і Язівське.

Родовища сірки також відомі на Керченському півострові, а її вияви – в багатьох інших районах нашої країни: на південно-східному продовженні Передкарпатського басейну самородної сірки, в Передкарпатському прогині, північно-східному схилі Львівської западини, Дніпровсько-Донецькій западині, північно-західному схилі Донбасу – в районах, у розрізі яких є сульфатні породи з вмістом вуглеводнів (нафти, газу).


В Україні самородна сірка видобувається у родовищах Передкарпаття – Роздольському і Яворівському.

Див. також

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.