ТЕЦ Бургас

ТЕЦ Бургас — болгарська теплоелектроцентраль, споруджена для обслуговування нафтопереробного заводу в Бургасі (наразі належить російській компанії Лукойл).

ТЕЦ Бургас
42°32′57″ пн. ш. 27°19′53″ сх. д.
Країна  Болгарія
Розташування  Болгарія Бургас
Введення в експлуатацію 1964—1971, 1982
Модернізація 2001, 2005 (заміна турбін 1 та 3)
Вид палива мазут, природний газ
Водозабір Мандра
Енергоблоки 1х25 + 1х12 + 2х60 + 2х50
Котельні агрегати всі Барнаульський котельний завод, 2 БКЗ-160-100-ГМ (котли 2 і 3), 3 БКЗ 320-140-ГМ (котли 7, 8, 9), 2 БКЗ-320-140-ГМ7С (котли 10, 11), 1 БКЗ-320-140-ГМ8С (котел 12)
Турбіни всі парові, 1 Калузький турбінний завод ПТ-25-90/10М + 1 Калузький турбінний завод Р12-90/10 + 1 ЛМЗ ПТ-65/75-130/13 + 1 ЛМЗ ПТ-60-130/13 + 2 ЛМЗ Р-50-130-1
Електрогенератори 1 Електросила ТВС-32У3 + 1 Електроважмаш Е-2-12-2 + 3 Електросила ТВФ-60-2 + 1 Електросила ТВФ-63-2
Встановлена електрична
потужність
257
ідентифікатори і посилання
ТЕЦ Бургас

З 1964 по 1971 роки на майданчику станції ввели в дію дев'ять котлів, щонайменше шість з яких були виготовлені Барнаульським котельним заводом: три запущені в 1964—1965 типу БКЗ-160-100-ГМ продуктивністю по 160 тонн пари на годину (станційні номери 1—3) та три введені в 1970—1971 типу БКЗ 320-140-ГМ продуктивністю по 320 тонн пари (станційні номери 7—9). Вони живили п'ять турбін, серед них:

- турбіну з показником 25 МВт, яка отримала станційний номер 1;

- турбіну з протитиском виробництва Калузького турбінного заводу типу Р12-90/10 потужністю 12 МВт, яка стала до ладу в 1964-му та отримала станційний номер 2;

- турбіну, введену в дію у 1966-му зі станційним номером 3;

- теплофікаційну турбіну виробництва ЛМЗ типу ПТ-60-130/13 з показником у 60 МВт, яка почала роботу в 1968-му та отримала станційний номер 4;

- турбіну виробництва ЛМЗ типу Р-50-130-1 потужністю 50 МВт, яка стала до ладу в 1971-му та отримала станційний номер 5.

Згодом ТЕЦ підсилили за рахунок випущених в 1979 та 1983 роках двох котлів Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-320-140-ГМ7С продуктивністю по 320 тонн пари на годину (станційні номери 10 та 11) та запущеної в 1982-му турбіни виробництва ЛМЗ типу Р 50-130-1 потужністю 50 МВт (станційний номер 6).

У 2001-му в турбоагрегаті № 1 змонтували нову теплофікаційну турбіну виробництва Калузького турбінного заводу типу ПТ-25-90/10М потужністю 25 МВт. А в 2005-му турбоагрегат № 3 отримав теплофікаційну турбіну виробництва ЛМЗ типу ПТ-65/75-130/13 потужністю 60 МВт.

У 2000-му році на заміну котлам зі станційними номерами 4 та 5 запустили новий котел Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-320-140-ГМ8С продуктивністю 320 тонн пари на годину (станційний номер 12). Не пізніше кінця 2000-х припинив роботу котел зі станційним номером 6. На початку 2010-х вивели котел номер 1, а на 2021 рік запланована ліквідація котлів 9, 10 та 11.

Як паливо станція використовує мазут і природний газ (останній надходить у район Бургасу по відгалуженню від Південного газопровідного напівкільця). Після запланованої на першу половину 2020-х модернізації ТЕЦ використовуватиме лише природний газ.

Для видалення продуктів згоряння звели два димарі заввишки 180 та 120 метрів.

Воду для охолодження ТЕЦ отримує із водосховища Мандра.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 110 кВ.[1][2][3][4][5][6]

Примітки

  1. Р Е Ш Е Н И Е № И1-Л-268 от 05.12.2011 г.
  2. ДОКЛАД от дирекция „Електроенергетика и топлоенергетика“ и дирекция „Правна.
  3. Завершенные проекты. www.tek-mosenergo.ru. Процитовано 19 лютого 2021.
  4. Приложение № 1 Описание на обекта с неговите технически и технологични характеристики.
  5. Програма за прилагане директива 2001.
  6. Development, Smart Web, KAK. "Лукойл Нефтохим" ще инвестира над 300 милиона лева в ТЕЦ-а си. Флагман.Бг - новини за политика, обществен и икономически живот, новини бг (bg-BG). Процитовано 19 лютого 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.