Тамільський націоналізм

Обкладинка журналу з промовою проти гінді громадського активіста Періяра (Periyar E. V. Ramasamy)

Намагання впровадити гінді як офіційну мову в Індії отримало значний спротив серед тамільської інтелігенції. З 1937 року відбувалися масові пікети, марші. У сутичках загинуло двоє осіб та 1198 було арештовано. Зрештою обов’язкове навчання гінді було відкликане британським губернатором у 1940 році. Після незалежності Індія отримала дві офіційні мови, проте гінді мала стати єдиною мовою у 1965 році. У день набуття чинності його закону масові заворушення розпочалися у Мадураї серед студентів і згодом поширилися на увесь штат. В результаті заворушень загинуло сімдесят осіб у тому числі 2 поліцейських. Щоб зупинити насильство, прем'єр-міністр Шастрі пообіцяв, що англійська буде і надалі використовуватися у тих штатах, де проживають не мовці гінді.

Таміл Наду належить до невеликої групи штатів, які можуть вести судочинство своєю мовою.[1]

У 1949 році була заснована націоналістична партія Дравіда Муннетра Кажагам, що вимагала незалежності чи принаймні автономії Дравідійської держави. Спочатку партія відкрито агітувала за відокремлення від Індії, проте згодом видалила сепаратистські заклики з своєї програми, оскільки вони суперечать законам Індії.

Після виборів у 1969 році націоналісти (ДМК) посіли місця в уряді і з того часу постійно мають вплив на політичне життя Таміл-Наду. [2]

У 1958 році С. П. Адітханар організовує партію «Ми таміли», що пропагує за створення Великого Таміл Наду, країни, що має включати в себе як континентальні території, заселені тамілами так і частину Шрі-Ланки. У 1960 році вони організували масові виступи за відокремлення Таміл-Наду, на яких палили карти Індії. Програвши вибори у 1962 році вони влилися в ДМК.

Прапор Наам Тамілар Катчі

Після кривавого закінчення громадянської війни на Шрі-Ланці в Таміл Наду набуває підтримки партія Наам Тамілар Катчі у 2010 році. Вони виступають за надання Таміл Іламу незалежності та реорганізації Індії за принципом Європейського союзу. У 2013 році по країні проходять анти шрі-ланкійські протести ініційовані Студентською Федерацією Незалежності Таміл Іламу.[3]

Заборона урядом традиційного забігу биків Джаллікатту (Jallikattu) була сприйнята тамілами як неповагу до їхньої культури, що вилилося у протести 2017 року. Серед протестувальників були плакати, що закликали до незалежності Таміл Наду.[4]

Під впливом збройної боротьби тамілів на Шрі-Ланці в Індії також виникають мілітарні організації. У 1980х активізується Армія Визволення Таміл Наду, що проводить кілька терористичних атак та пограбувань банків. Засновника Тхаміжаразана та його 4 поручників лінчували жителі села Понпараппі при спробі пограбувати банк. Після їхньої смерті армія розпалася на невеликі групи.

Загони національного відновлення тамілів була заснована у кінці 1980х років.Члени цієї організації воювали в Шрі Ланці на стороні тамілів.[5]

Після того як Індія надала військову підтримку Шрі-Ланці у громадянській війні в Таміл Наду відбуваються протести. Тамільський журналіст К. Мутхукумар здійснив самоспалення у знак протесту, що сколихнуло місцеву громаду.[6]

Націоналізм також проявляється у мовному пуризмі, який розвинувся у тамільській мові. Рух започаткували письменники Мараімалай Адігал, Павентхар Бхаратхівавін, Деванея Паванар та Павалареру Перунчіттхіранаар на початку 20 ст. Головною ідеєю руху стало вилучення слів запозичених з санскриту з тамільської мови. Мараімалай Адігал вважається батьком тамільського націоналізму.[7]

Паралельно була запроваджена схема колонізації тамільських територій сингалами. Широкомасштабний план іригації засушливих територій на півночі країни дозволило там вести сільське господарство. Землі роздавали сингальським селянам з перенаселених регіонів. Переселення урядом сингаломовних жителів було сприйнято місцевими громадами тамілів негативно, що вилилося у зростання насильства.[8] Мусульмани тамільського походження не підтримували ідеї боротьби за батьківщину, що виокремило їх у окрему соціальну групу ворожу до тамільських націоналістів.

1956 році в Коломбо починають нападати на тамільських протестувальників, членів Федеративної партії. Після виступу сингальського популіста, що закликав ігнорувати тамільських бізнесменів, натовп починає погром в результаті якого 150 тамільських магазинів були розгромлені. Заворушення зупинила поліція. Щоб помститися таміли підпалюють сингалезький магазин у Баттікалоа, власник якого стріляв у натовп, поціливши 3 людей. Таміли зі зброєю нападають на сингальських переселенців та конвої.

Переселенці в долині Гал Ойя у збройно нападають на меншість тамілів. Розповсюджуються чутки про ґвалтування сингалезької дівчини тамілами. В результаті нападів на тамілів було вбито більше ста тамілів.

Погроми тамілів ще сплахували в 1958, 1977, 1981, 1983 році (Чорний липень), що змусило тамілів утворити власні сили самооборони.

Імпровізована бойова машина ТВТІ

У 1972 році була заснована мілітаристична організація Тигри Визволення Таміл-Іламу, що покликана була захищати права тамілів. Керівником став 18 річний тамільський націоналіст Велупіллаї Прабхакаран. Бойові дії між тамільськими партизанами та сингальцями призвели до початку Громадянської війни. У 1993 році партизани вбили президента Шрі-Ланки Ранасінгхе Премадаса. Терористичні акти ТВТІ здійснювали не лише на Шрі-Ланці, але і в Індії. Так 1991 року було убито прем’єр міністра Індії Раджива Ганді, що виступав проти сепаратизму та надіслав миротворців на Шрі Ланку. [9][10]

Тигри були не єдиною збройною силою тамілів. Інші невеликі загони утворювалися і часто воювали між собою. Так наприклад Іламський Народний Революційний Фронт Звільнення був атакований бійцями ТВТІ у 1986 році. Після цього розгрому організація переформатувалася у політичну партію.[11]

Документ, проголошений Тамільським Об’єднаним Фронтом Звільнення 14 травня 1976 року в Паннакамі, біля Вуккоддая, Північна провінція у Шрі-Ланці, що закликав утворити незалежну країну тамілів Таміл-Ілам. На наступних виборах 1977 року партія виграла в регіоні заселеному тамілами, що дало привід тамільським націоналістам стверджувати про легітимність їхнього заклику до утворення незалежної держави. [12]

Шриланкійський уряд ухвалив правило, за яким члени парламенту мають присягати унітарності Шрі-Ланки. Члени Тамільського Об’єднаного Фронту відмовилися.

Країна Таміл-Ілам фактично існувала на підконтрольній ТВТІ території до 2009 року, коли бунтівний регіон був взятий під контроль шрі-ланкійською армією. Наразі країну репрезентує Транснаціональний уряд Таміл-Ілама в екзилі.[13] Політична партія Тамільський Національний Альянс відмовилася від ідеї незалежної держави на користь ідеї федералізації Шрі-Ланки.[14]

У 2001 році в місті Джафна місцевими студентами була організований мирний протест Понгу таміл (பொங்குதமிழ்) проти викрадення людей, які здійснювала таємна поліція[15], та насильства збоку військових. Були сформовані вимоги, серед яких заклик на визнання тамільської нації: ми хочемо знайти справедливе рішення, яке визнає прагнення тамільського народу як нації, визнання нашої батьківщини та визнання нашого права на самовизначення. Цю подію відмічають щороку представники тамільської діаспори.[16][17]