Таршин Надія Павлівна

Народилася у сім’ї колгоспників. За її спогадами:

Маму вагітну мною на 6-му місяці силоміць примусили написати заяву про вступ до колгоспу (в одну руку дали ручку, а другу вставили у одвірок і почали притискати). Мабуть тоді в утробі матері і поселився у моїй душі протест проти всякого насильства.

У 1966 закінчила Клеванську середню школу №1. Після школи на заводі вантажила вагони. У 1972 закінчила Український інститут інженерів водного господарства, спеціальність – гідромеліорація.

Батько помер у 1965.

Працювала у будівельних організаціях тресту «Дніпроводбуд» майстринею, інженеркою, начальницею виробничо-технічного відділу, пізніше у корпорації «Агро-Союз», в кінці 1990-х — головною інженеркою районного ЖЕКу. У 2010-2011, перебуваючи на пенсії, працювала сторожем у дитячому садочку.

У 1979 році одружилася з Миколою Таршиним, в цьому ж році народила першого сина – Олександра, а через 6 років Олексія. Має онука.

У 1999 вийшла збірка поезій «Дзвони», у 2002 збірка «Шепіт землі», У 2009 — збірка «Гомін», у 2012 збірка «Відлуння».

Вірші Надії Таршин увійшли до збірки «Материнська молитва. Українки — героям Майдану» (2014).

У 1999 з друзями-однодумцями заснувала ансамбль української пісні «Чорнобривці» при Дніпропетровському районному будинку культури. Здобули звання народного і двічі його підтвердили. З чоловіком співала там 9 років.

Багато віршів написала про УПА, адже по лінії матері і батька сестри і брати були членами УПА. Батько воював у лавах Радянської армії з 1941 по 1946. Закінчив війну у Берліні, а його сестер – Надію, Таню забрали у тюрму, а його маму, її бабусю, у віці 72 роки і середню сестру Марію — у Сибір. Одну з сестер — Надію закатували енкеведисти. Названа у її пам'ять Надією. По маминій лінії брат Перцов Володимир і сестра Марія були членами УПА. Володимир загинув, а Марію бабуся вивезла у сусідню Волинську область і так врятувала дітей.

• Надія Таршин. Вебпортал творчих, талановитих ініціативних берегинь «Жінка-Українка. Процитовано 7 травня 2014.