Телефон з живленням від голосу

Телефон з живленням від голосу — це пристрій зв'язку, який дозволяє користувачам спілкуватися один з одним за допомогою слухавки, схожої на звичайний телефон, але без застосування зовнішнього джерела живлення. Ця технологія використовується принаймні з 1944 року[1] для звичайного та екстреного зв'язку на кораблях між різними відсіками навіть за відсутності живлення, у тому числі від батарей[2]. Лінія завжди працює, тому користувачу достатньо почати говорити, не викликаючи іншу станцію. Система може мати два чи більше апаратів. Такі телефони не підключені до звичайних телефонних ліній.

Сучасний аварійний телефон з речовим живленням.

Робота

Перетворювач мікрофона конвертує звуковий тиск від голосу користувача в незначний електричний струм, який потім знову перетворюється в звук уже на іншому кінці лінії. Найбільша різниця між звичайним телефоном і телефоном з живлення від голосу полягає у мікрофоні. Звичайні мікрофони, потребуючи для роботи зовнішнього джерела живлення, не придатні для телефонів із живленням від голосу, а тому в них найчастіше застосовують динамічні мікрофони, що за своєю конструкцією схожі на навушники. Через те, що немає підсилення сигналу, кількість одночасних користувачів обмежена.

Телефонна лінія складається з двох слухавок, поєднаних проводами, така частина лінії (довжина її може становити 50 км) має назву «розмовна». Складніші лінії мають індуктор, дзвінки й перемикачі, які допомагають вибрати абонента, ця частина зветься «виклик». Голосова частина відокремлена від частини виклику, що дозволяє не використовувати зовнішнє живлення.

Використання
Старшина ВМС США використовує телефон з речовим живленням під час навчальної тривоги

Телефон з живленням від голосу широко використовують на військових кораблях. Прикладом є лінія «JL» на кораблях ВМС США, яка служить сигнальникам для рапорту про візуальний контакт у рубку та бойовий інформаційний пост (БІП). У такому варіанті в лінію включено п'ять станцій (кормовий пост, пост лівого борту, пост правого борту, рубка і БІП).

У правилах берегової охорони США вказана вимога використовувати подібний тип зв'язку на більшості кораблів. Звичайні телефони з батареями не придатні для потреб берегової охорони США.

Подібний вид зв'язку використовують і як екстрений у висотних будівлях, розвідних мостах, лижних підйомниках та у тимчасових будівлях, де потрібна його надійність. Ці системи дозволяють спілкуватися в тих місцях, де можливі відключення енергії або де глушаться радіосигнали.

На лижних підйомниках такі системи зазвичай мають лише дві слухавки (іноді є третя — на проміжній станції). Їх використовують для узгодження дій з іншим оператором або для повідомлення про надзвичайну ситуацію.

Було багато спроб замінити на кораблях ці телефони іншим обладнанням, але через їх надійність, живучість і автономність вони до сих пір залишаються на військових кораблях ВМС США, а також комерційних суднах і робочих човнах.

Примітки
  1. Corporation, Bonnier (серпень 1944). Popular Science. Bonnier Corporation. Процитовано 8 червня 2021. (англ.)
  2. "Sound-Powered Phones Carry Battle Orders".

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.