Теорія мускульної напруги

Теорія мускульної напруги, або артикуляторна теорія складу — це мовознавча теорія, згідно з якою склад — це частина такту, яка вимовляється з єдиною мускульною напругою[1].

Загальний опис

Вперше висунув теорію мускульної напруги російський мовознавець Лев Щерба, говорячи про те, що склад утворюється завдяки артикуляторному м'язовому напруженню, яке зростає у напрямі до вершини складу (тобто голосного), а потім спадає на його межі. Цю теорію пізніше підтримали підтримали Моріс Граммон та Фуше; її також поділяли деякі українські мовознавці, серед них: М. Наконечний, В. Лобода та ін.

Примітки
  1. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. Вид-во: Академія, 2006. - С.122
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.