Тече вода в синє море

Вірш датується 1838 року орієнтовно на підставі повідомлення Євгена Гребінки в листі до Григорія Квітки-Основ'яненка від 18 листопада 1838 року про передачу Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка»: «Він мені дав гарних стихів на збірник»[1]

Автограф не відомий. У кінці 1838 року Шевченко передав Євгенові Гребінці текст вірша разом з кількома іншими творами для публікації в альманасі «Ластівка». За описом Петра Картавова, складальний рукопис «Ластівки» містив писарську копію вірша[2].

У першодруці вірш помилково приєднано до поезії «На вічну пам'ять Котляревському». У складальному рукопису «Ластівки» ці вірші містились як окремі твори: під поезією «На вічну пам'ять Котляревському» рукою переписувача було написано «Т. Шевченко», вірш «Тече вода в синє море…» поет підписав власноручно: «Т. Шевченко».

У кінці 1850-х вірш «Тече вода в синє море…» переписав з «Ластівки» Іван Лазаревський[3]. Вірш переписано безпосередньо після поезії «На вічну пам'ять Котляревському» як його частину. Переглядаючи рукопис після повернення із заслання, Шевченко олівцем відокремив ці поезії й виправив рядок.

1860 року вірш надруковано в «Кобзарі», де його подано за «Ластівкою» як окремий твір під назвою «Думка». Назвою «Думка» тут об'єднано чотири вірші: «Тече вода в синє море…», «Вітре буйний, вітре буйний!..», «Тяжко-важко в світі жити…» і «Нащо мені чорні брови…». Виправлення в тексті вірша у списку Івана Лазаревського Шевченко в «Кобзарі» 1860 не врахував. Між рядками 16 і 17 зроблено відступ.

Опісля вірш поширювався в рукописних списках. Від публікації в «Ластівці» походять списки у збірці творів Шевченка середини XIX ст.[4], «Кобзарі» 1861, що належав І. П. Левченку[5], збірнику без дати (НМТШ, інв. № А-546).

У рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 «Думку» («Тече вода в синє море…») переписано двічі — за текстом «Ластівки» та за текстом «Кобзаря» 1860[6]. «Кобзар» 1860 є джерелом списку в рукописному «Кобзарі» 1866[7] тощо.

Подальші видання:

• Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837–1847. — С. 79

Тему вірша — шукання долі молодим козаком — запозичено з народної пісні, його мотиви й образи мають численні паралелі в народних піснях, наприклад пісні «Ой не шуми, луже, зелений байраче…», «Ой не шуми, луже, дубровою дуже…», «Ой зелений дубе, чого нахилився…», «Нещасливий козаченько без долі вродився…» та ін.

Вірш перекладений на:

• угорську мову Молнаром Іштваном (1910).

Вірш покладений на музику:

• романс українського композитора Федора Богданова (1928);
• хор Бориса Лятошинського (1949)

• Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837–1847. — С. 598–599.