Ткачук Петро Єфремович

Народився Петро Єфремович Ткачук 20 грудня 1937 року у селі Авратин Волочиського району Хмельницької області у селянській родині. Як і всіх його ровесників, його дитинство у чотирирічному віці опалила війна. Згодом велике горе спіткало сім'ю — на фронті загинув батько, залишились вони вдвох з матір'ю.

У школі Петро Ткачук навчався гарно з усіх предметів, але особливо захоплювався українською мовою. Після закінчення школи трудився у місцевому колгоспі — працював їздовим, доставляв волами пальне з Базалії до тракторного стану, орав людські городи. Постійно цікавився побутом, звичаями своїх земляків, місцевою говіркою. Це значною мірою й визначило його подальший життєвий шлях.

У 1956—1959 роках Петро Ткачук перебував на службі в Радянській армії.

А у вересні 1959 року він став студентом історико-філологічного факультету Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту.

Коли в 1959 році почала виходити загальноінститутська газета «Радянський студент», студент Ткачук став активним дописувачем до неї.

1964 року після закінчення історико-філологічного факультету Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту був рекомендований для виконання обов'язків асистента кафедри української мови і літератури цього навчального закладу. Уся його навчально-виховна діяльність мала постійну, чітку спрямованість: він передавав студентам своє захоплення рідною мовою, діалектологією, постійно наголошував на необхідності і надзвичайній важливості записувати живе народне мовлення, прислухатися до слова, через нього передавати людську мудрість прийдешнім поколінням.

У 1970—1973 роках Петро Єфремович навчався в аспірантурі при Київському державному педагогічному інституті, де під керівництвом завідувача відділу діалектології Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН України професора Федота Трохимовича Жилка підготував і захистив кандидатську дисертацію «Фонетична система західноподільських говірок української мови (вокалізм і консонантизм)».

У 1981 р. Петру Єфремовичу присвоєно вчене звання доцента.

У 2002 р. обрано на посаду професора.

У 1977—1978 роках П. Є. Ткачук працював деканом факультету, продовжуючи лінію на формування висококваліфікованих, національно свідомих фахівців української мови та літератури для українських шкіл.

З 1978 року Петро Єфремович обраний на посаду завідувача кафедри української мови. Тут він працював до кінця життя, майже два десятиліття. Як завідувач кафедри професор П. Є. Ткачук багато зусиль докладав до утвердження української мови як державної, підвищення фахового рівня викладачів, удосконалення навчального процесу та здійснення контролю за ним, впровадження інноваційних технологій і зміцнення зв'язків кафедри з науковими установами й освітніми закладами. Особливо хвилювали його пи- тання утвердження української мови як державної.

З ініціативи П. Є. Ткачука кафедра української мови, очолювана ним, взялася за розробку колективної теми «Утвердження української мови як державної». Його цікавили і хвилювали також питання реформування, удосконалення сучасного українського правопису, забезпечення вчителів, учнів, студентів, всіх шанувальників української мови і культури необхідною кількістю підручників, посібників, словників (тлумачних, орфографічних, синонімічних та ін.), виконаних на сучасному науковому рівні і за цінами, доступними широкому загалу. Українська мова стала об'єктом його досліджень і роздумів. З цієї проблеми гарно прислужилася праця Петра Ткачука «Словник- довідник з культури мовлення», якою користуються у вузах, школах, установах. Цей словник Петро Єфремович укладав понад десять років.

З 1995 року П. Є. Ткачук керував Центром мовознавчих студій Інституту української мови НАН України при Кам'янець-Подільському державному університеті. Під керівництвом П. Є. Ткачука сформувалася наукова школа «Південно волинські й подільські говірки як ареальні одиниці української мови» (доц. Коваленко Н. Д., Шеремета Н. П., Яропуд Л. Г., ст. викл. Мозолюк О. М.), в рамках якої ведеться підготовка матеріалів до Загальнослов'янського лінгвістичного атласу, Лексичного атласу української мови та словника західноподільських говірок, записування діалектної лексики у зоні забудови Дністровської ГЕС. З теми «Лексичний атлас української мови» за спеціальною програмою записано діалектний матеріал у семи населених пунктах Хмельницької області.

Петро Єфремович взяв участь у роботі 32 міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських та регіональних наукових конференцій. Він опублікував близько 60 наукових праць.

Нагороджений Почесною грамотою міністерства освіти і науки України (2003 р.), двома значками: «Відмінник народної освіти» (1988 р.) та «Відмінник освіти України» (2001 р.), медаллю Камянець-Подільського державного університету «За вагомий внесок у розвиток освіти та науки».

1. Про комплексне вивчення духовної і матеріальної культури Західного Поділля // Тези доп. VI Подільської іст.-краєзн. конф. (Секція археології). — Кам'янець-Поділ., 1985. — С. 36-37.
2. Про етнолінгвістичний опис Поділля // Проблеми етнографії Поділля: тези доп. наук. конф. — Кам'янець-Поділ., 2986. — С. 195—196.
3. В'ячеслав Каменський як дослідник волинських говірок // Велика Волинь: минуле і сучасне: тези доп. міжнар. конф. — Хмельницький; Ізяслав; Шепетівка, 1994. — С. 467—469.
4. До характеристики наукового тексту Григорія Костюка // Наукові праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту. Філол. науки. — Кам'янець-Поділ., 2003. — Вип. 7. — С. 171—176.

1. Гординчук М. Любовю виплекане слово: [60 років від дня народження П. Є. Ткачука] // Кам'янець-Поділ. вісн. — 1997. — 20 груд.
2. Будзей О. Про рідну мову замовимо слово: [розмова з завідувачем кафедри української мови П. Ткачуком] // Подолянин. — 2002. — 8 листоп. — С. 5.
3. Ткачук Петро Єфремович // Хто є хто на Хмельниччині: довідково-бібліогр. вид. / упоряд. В. В. Болгов. — К., 2004. — Вип. 2. — С. 56.
4. Марчук Л. М. Петро Єфремович Ткачук / Л. М. Марчук, А. Ф. Суровий // Наукові праці Кам'янець-Поділ. нац. ун-ту ім. І. Огієнка. Філологічні науки. — 2013. — Вип. 32(1). — С. 262—266.
5. Крилова Е. Пам'ять не має бути короткою // Поділ. вісті. — 2007. — 6 квіт. — С. 6.