Товариство галицьких лікарів
Історія лікарських спілок має багату історію об’єднання у професійні товариства.
Ми знаємо, що вже в середині 19 ст., а саме у 1845 р. була створена перша лікарська спілка: асоціація практикуючих лікарів Львова (в основному німецькомовних). Але відомо про неї небагато, лише те, що незначна кількість лікарів (в основному німецькомовних) були її членами.
З часом вона перестала виконувати необхідні функції та відповідати викликам сучасності. Отже було ухвалено рішення створити цілком нове товариство. Не останню роль зіграли й процеси формування громадянського суспільства, притаманні Європі в середині 19 ст., частиною якого була львівська медична громада.
Ним стало Товариство галицьких лікарів, створене у 1867 р.. Саме в Сесійній залі Львівської міської Ратуші 2 грудня 1867 року 47 лікарів заснували Товариство Галицьких Лікарів.
Відповідно до змін у статуті у 1877 р. створились секції, найпотужнішою із яких була львівська секція. А вже у 1900 р. було організовано Львівське лікарське товариство у складі Товариства галицьких лікарів.
Ці об’єднання функціонували до 1939 р. та безумовним їхнім досягненням за понад 70 років успішної діяльності: об’єднавчої, наукової, адміністративної, суспільної, етичної та благодійної – стало покращення рівня надання медичної допомоги населенню Львова та прилеглих територій, поступове вдосконалення системи охорони здоров’я краю. Внесок лікарських об’єднань загалом – а їх було понад 20 – і Товариств галицьких лікарів та львівського, зокрема, проведена ними організаційна та науково-дослідницька діяльність були визначальними для розвитку медицини Галичини впродовж багатьох десятиліть.
Такі звершення не стали б можливими без львівських лікарів, які жили та творили в середині-кінці 19 ст. – на початку 20-го. Кожен з них був цікавою постаттю як особистість і фахівець. Саме їхня праця, самовідданість, самовіддача, інтелект, організаційні здібності, евристичне мислення значною мірою зумовили усі звершення та успіхи наступних поколінь лікарів. Без них Львів не зміг би стати «столицею медицини», а залишився б пересічним провінційним містом.