Товариство друзів Лужиці
Товариство друзів Лужиці ( чеськ. Společnost přátel Lužice Společnost přátel Lužice) - організація в Чехії, яка об'єднує людей і юридичні особи за інтересом до культури і мови лужицьких сербів .
Товариство друзів Лужиці | |
---|---|
Рік заснування | 1907 |
Розташування | Прага |
Пожертви | сайт=www.luzice.cz |
Засноване Яном Брилем, Цирілом Веньком і Йосефом Патою 1907 року як чесько-лужицьке товариство «Адольф Чорний» (назване за іменем чеського поета Адольфа Чорного). Займається поширенням знань про лужицьких сербів, їх вивченням. Видає журнал «Česko-lužický věstník». За статутом товариства, його членами є фізичні особи старші 15 років і юридичні особи. Дійсні члени зобов'язані сплачувати членські внески. До органів управління товариства належать загальні збори, президія і контрольна комісія[1].
Лужицько-сербське товариство «Адольф Чорний» було засновано в Празі за ініціативи студента Яна Брила 20 березня 1907 року. У 1919 році товариство було перейменовано в Чесько-лужицьке товариство «Адольф Чорний», почало видання журналу «Чесько-лужицький вісник». У 1931 році товариство стало називатися Чехословацько-лужицьке товариство «Адольф Чорний», а журнал - «Лужицькосербський вісник». Роком пізніше організація отримала сучасне найменування - Товариство друзів Лужиці. У 1933 році в організації числилося 3423 особи[2]. У травні 1937 року на мітингу в Празі товариство друзів Лужиці ухвалило резолюцію протесту проти знищення лужицької народу[3]. 8 червня 1945 року Товариство друзів Лужиці відновило свою діяльність. Керівництво товариства брало участь в розпочатої лужицькими сербами спробі вийти зі складу Німеччини (1945-1946)[4].
Посилання
- Stanovy spolku. Společnost přátel Lužice. // luzice.cz. Процитовано 2016-5-18.
- Kaleta, Petr. Stoćiny towarstwa „Společnost přátel Lužice“. // rozhlad.de. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 2016-5-18.
- Семиряга, М. И. Лужичане. — М. : АН СССР, 1955. — С. 46.
- Шевченко, К. В. Попытка лужицких сербов выйти из состава Германии в 1945—1946 годах. — Славяноведение. — М. : Наука, 2007. — С. 7.