Токіо-Мару

Токіо-Мару спорудили в 1936 році на верфі Mitsui Bussan K.K Zosenbu на замовлення компанії Settsu Shosen (належала Osaka Shosen Kaisha)[1], яка поставила його на лінію до Австралії.

У 1937 році в зв'язку із початком японо-китайської війни судно реквізували для потреб Імперської армії Японії.

26 вересня 1937 Токіа-Мару вийшов з Осаки у складі транспортного загону, котрй перевозив 7-й піхотний полк 9-ї дивізії. Безпосередньо на Токіо-Мару знаходився 1-й батальон (без двох рот). 26 вересня судна прибули до устя річки Хуанпу, яка протікає через Шанхай, а наступної доби почали висадку військ.

В 1938-му судно повернули власникам, котрі тепер використовували його не лише для рейсів у Австралію, але й на лінії до Дайрену (наразі Далянь у Маньчжурії)

9 серпня 1941-го судно знову реквізували, на цей раз для потреб Імперського флоту Японії.

На момент вступу Японії у світову війну Токіо-Мару перебувало на Маршалових островах. 10 грудня 1941-го воно вийшло з атолу Кваджелейн, а 25 грудня досягло Японії.

У середині січня 1942-го Токіо-Мару прибуло до філіппінського острова Мінданао, а 21 січня опинилось на якірній стоянці Бангка біля північно-східного завершення Целебесу. Тут воно увійшло до складу сил, котрі мали захопити Кендарі на південному сході зазначеного острова. 23 січня Токіо-Мару та ще п'ять транспортів вирушили на південь і за кілька годин після опівночі 24 січня висадили в Кендарі десант, котрий за кілька годин оволодів містом та аеродромом.

3 лютого Токіо-Мару полишив Кендарі, в 20 числа повернувся до Японії. В березні — квітні воно ще раз здійснило рейс на південь та відвідало порти Давао, Макасар (Целебес), Сурбая (Ява), Камфа (В'єтнам).

Протягом наступних п'ятнадцяти місяців Токіо-Мару відвідало японські порти Йокосука, Куре, Моджі, Йокогама, Шибаура, Осака, Сасебо, Шимоцу, Явато (28 серпня 1942-го судно сіло на мілину при переході з Моджі до Куре, проте вже наступного дня було зняте звідти і ще до завершення першої декади вересня пройшло необхідний ремонт), побувало у Мако (база японських ВМФ на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки), Такао (наразі Гаосюн на Тайвані), Хайкоу та Самасі (острів Хайнань), Сінгапурі.

На просторах Тихого океану Токіо-Мару відвідало Сайпан, Тініан і Гуам (Маріанські острови), двічі побувало на Труці (створена ще до війни потужна база японського ВМФ на сході Каролінських островів), зайшло на Понапе (також східні Каролінські острови), двічі відвідало острів Уейк, побувало на атолах Кваджелейн, Вот'є, Малоелап, Мілі, Джалуїт (Маршалові острови), атолі Тарава (острови Гілберта), острові Науру.

14 лютого 1942-го біля Біаку (північно-західна частина Нової Гвінеї) по судну випустив торпеди підводний човен Runner, проте всі вони пройшли повз Токіо-Мару, яке продовжило свій курс до Палау (західні Каролінські острови). 

З кінця липня 1943-го діяльність Токіо-Мару зосередилась на постачанні японських сил у архіпелазі Бісмарка, звідки японці намагались стримати наступ союзників на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї.

27 липня — 4 серпня судно перейшло з Йокосуки на Трук, після чого разом з конвоєм № 1133 прослідувало до Рабаулу (головна база в архіпелазі Бісмарка на острові Нова Британія), куди прибуло 17 серпня. 6 вересня разом з конвоєм № 2032 Токіо-Мару повернулось на Трук, а 23 вересня прибуло назад до Йокосуки.

Наступний рейс у той же регіон почався 4 жовтня 1943-го. 13 жовтня судно досягло Труку, звідки через два дні вийшло в архіпелаг Бісмарку у складі конвою № 1152, який прибув до Рабаулу 18 жовтня. На цей раз конвой став об'єктом нападу американської авіації, проте Токіо-Мару уникло пошкоджень. Зате 2 листопада під час потужного авіанальоту на гавань Рабаулу Токіо-Мару отримало пошкодження від близького розриву та до 7 листопада проходило аварійний ремонт.

8 листопада судно вийшло у зворотній рейс на Трук разом з конвоєм № 2082. Вранці 10 листопада в районі за чотириста кілометрів на південний захід від пункту призначення підводний човен Scamp випустив по конвою чотири торпеди, одна з яких потрапила у Токіо-Мару та пошкодила котельне відділення й прилягаючий трюм. Через сім годин після атаки інше судно зі складу конвою Мітакесан-Мару розпочало буксирування Токіо-Мару, а вранці 11 листопада з Труку на допомогу прибули есмінці «Сусудзукі» та «Хацудзукі», при цьому останній після опівдня перебрав на себе буксирування. Невдовзі переобладнаний тральщик Хагоромо-Мару, який також прибув на допомогу, спробував наблизитись до Токіо-Мару, проте зіткнувся із ним та зазнав значних пошкоджень. Через кілька годин місце біч-о-біч з пошкодженим судном зайняв «Сусудзукі», помпи якого підключились до відкачування води. Втім, її приплив води вийшов з під контролю і ввечері 11 листопада віддали наказ залишити судно (ще до того 18 членів екіпажу перевели на Мітакесан-Мару).

12 листопада «Хацудзукі» зробив нову спробу буксирування Токіо-Мару, яке все ще трималось на воді. Проте опівдні години через зростаючий крен цю операцію припинили, і в 14:55 Токіо-Мару затонув у двохстах кілометрах від місця торпедування.[2]