Тоса Міцунобу

Походив зі знатного роду Тоса, що були спадковими придворними живописцями імператорів. Син придворного живописця і портретиста Тоса Міцухіро та онук Тоса Юкіхіро, засновника роду Тоса. Народився близько 1434 року. Навчався у свого батька малюванню. Був всиновлений стрийком Тоса Хіротіка. Згодом вступив на державну службу. 1469 року став очільником відділу живопису імператорського секретаріату (куютей е-докоро адзукарі), а невдовзі після цього став начальником відповідної установи в бакуфу сьогунату. завдяки цьому Тоса Міцунобу набув першості як художник, а його школа стала провідною в Японії. З цього часу мав численні замовлення від імператорської родини, сьогунів, аристократії. 1493 року призначено головою Бюро живопису (Етакумі-но цукаса) в Міністерстві центральних справ. Перебував на посаді до 1496 року. 1518 року призначено головою митців сьогуната Асікаґа. Помер у 1522 або 1525 році. Посаду придворного художника та голови бюро успадкував син Тоса Міцумоті.

Оновив стиль ямато-е, поєднавши традиції школи Тоса з деякими прийомами школи Кано та китайськими техніками, зокрема використання золота при виконанні монументальної розписів, помітно посиливши декоративний драматичний складник. Його роботи охоплюють найрізноманітніші теми: буддійські, сюжети розповіді (емакі і ко-е), ширми, портрети. Серія з десяти вертикальних сувоїв, що зображують десять королів підземного світу є найвідомішою з його картин на релігійну тематику, що збереглися на тепер.

Виконував роботи у яскравих кольорах, які відзначаються потужними мазки пензля кара-е. Це стає характерним для стилю художників школи Тоса. Завдяки поєднанню ігор фарб і яскравих кольорів ямато-е, Міцунобу створює дуже новий ефект, який домінує в японському живописі протягом тривалого часу. Картина «Портрет Момої Наоакі» (відомої танцюристки) віднесено до Важливих культурних пам'яток Японії (зберігається в Токійському національному музеї).

Також уславився історичними сценами, де поєднуються особи, будівлі, рухи і природа. Найвідомішими є «Історія храму Сейко-дзі», «Легенда про Тендзін», «Історія храму Сейсуй-дзі», «Історія храму Ісіяма-дера».

• Тоса Міцумоті
• донька, дружина Кано Мотонобу

• Laurance P. Roberts: Mitsunobu. In: A Dictionary of Japanese Artists. Weatherhill, 1976. ISBN 0-8348-0113-2.
• Tazawa, Yutaka: Tosa Mitsunobu. In: Biographical Dictionary of Japanese Art. Kodansha International, 1981. ISBN 0-87011-488-3.
• Maurice Coyaud, L'Empire du regard — Mille ans de peinture japonaise, éditions Phébus, Paris, novembre 1981, 256 p. (ISBN 2859400397), p. 34, 35
• Dictionnaire Bénézit, Dictionnaire des peintres, sculpteurs, dessinateurs et graveurs, vol. 13, éditions Gründ, janvier 1999, 13440 p. (ISBN 2700030230), p. 741